Щиро кажучи, далеко не всі любителі хокею України вірили, що наша збірна ось так відразу повернеться в другий дивізіон. Адже, треба визнати, українські клуби — в занепаді. Гравці «Беркута» сиділи і без грошей, і без роботи після зняття їхньої команди з чемпіонату. Про фінансову рахубу «Сокола» зайве й згадувати. А в «Донбасі» не настільки багато вправних українців, щоб тягнути національну збірну. Але виявилося, на цьому рівні можна перемагати і з такими силами.

З 20 до 26 квітня Дім освіти та культури «Майстер Клас» запрошує на І Фестиваль актуального українського театру. Ініціатором, організатором та куратором цього проекту є Олег Ліпцин, легендарний український режисер, знакова постать українського мистецтва кінця минулого століття. Поїхавши з України майже двадцять років тому — приміщення, в якому працював його «Театральний клуб», стало здобиччю тодішніх «прихватизаторів», театр опинився на вулиці, — він намагається бувати тут хоча б раз на рік. Цього разу Олег привіз ідею форуму, який «має показати маловідомі сторони сучасного українського мистецтва в контексті і у складі світового художнього процесу».

Уже кілька місяців — відколи з Києва до Будапешта почав курсувати бюджетний авіаперевізник — для українців стала ближчою Угорщина. Хоча країна, з якою межуємо, для багатьох закарпатців узагалі рідна навіть генетично. Певна спорідненість існує і в кулінарних традиціях та вподобаннях угорців й українців: скажімо, великі порції і ситні страви. «Ми, угорці, любимо поїсти», — пише пропагандист страв своєї національної кухні Дьордь Харгитаі, чия книга «Угорська кухня» перевидавалася кілька разів і перекладена кількома мовами.

Отже, для тих, хто любить поїсти, — дещиця угорської смакоти, традиційно приправленої солодкою чи гіркою паприкою.

Як відзначив Анатолій Тимощук, перемоги над збірними Польщі та Молдови лише повернули українській збірній надію на боротьбу за вихід на чемпіонат світу–2014. Водночас окремі європейські команди після березневих матчів відбору практично гарантували собі поїздку на бразильський «мундіаль».

Пояснюючи причини свого повернення минулого року з ралі у «Формулу–1», Кімі Райкконен казав, що «королівські перегони» дають йому більше часу для... сну. Щоправда, як слід відпочити перед першою гонкою 64–го сезону, яку традиційно приймав Мельбурн, досвідчений фінський гонщик не зміг. Та й решта пілотів — теж. Адже, попри пізній старт Гран–прі (17.00 за місцевим часом), із самого ранку неділі вони були на ногах.

Останнім часом ведуться активні перемовини щодо передачі в оренду української газотранспортної системи російській стороні. Проте допустити «Газпром» одноосібно до будь–якої форми управління українською ГТС категорично не можна.

Дивне ім’я в українському історичному пантеоні: «Драгоманов». З одного боку, чи не всі про нього щось чули, бодай зі школи. З іншого, зупини випадкового перехожого й поспитай — він тобі й Шевченка коротко схарактеризує, і Мазепу, й Бандеру навіть. А от Драгоманова — навряд. Схожа ситуація і поміж просунутих читачів — не випадково ж видавці пропонують книжки про нього під такими назвами: «Невідомий Драгоманов» (К.: Хроніка 2000; перша збірка вийшла 2009–го, друга — 2011–го) або «Відомий–невідомий Драгоманов» (К.: Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012).