Днями на «гучні» урочистості з нагоди відкриття у Полтаві меморіальної дошки царському сатрапу, генерал–фельдмаршалу Івану Паскевичу (про криваві «подвиги» цього фаворита Миколи І «УМ» розповідала в одному з попередніх номерів) можновладці та чиновники зігнали кількасот школярів, студентів і курсантів. Тож усі вони в робочий час, у розпал екзаменаційних клопотів, змушені були під зливою «зображати масовку» сумнівного україноненависницького дійства, ініційованого найзапеклішими російськими шовіністами та їхніми владними покровителями. І не просто зображати. Перед початком урочистостей організатори роздали юнакам і дівчатам по червоній гвоздиці, яку ті мусили покласти до тільки–но відкритої дошки під «недремним оком» своїх ректорів, деканів, викладачів вишів і класних керівників. Певно ж, «од вдячних хохлів–малоросів», бо, скажімо, Гімн України тут виконати взагалі «забули».

Цього чоловіка у Дніпропетровську бачили практично всі. Щоденно під сонцем, дощем чи снігом вiн біжить підтюпцем по проїжджій частині гамірних дніпропетровських магістралей. На ногах у нього вичовгані кросівки, одяг більше схожий на лахміття, ледь не по пояс борода і довжелезне волосся, що збилося в пасма, бо не відомо коли востаннє милося. На голові — така ж брудна пов’язка, а в піднятій правій руці незмінний атрибут — дерев’яна палиця. Таке видовище дніпропетровці спостерігають вже протягом 17 років. Незбагненно, але за цей час на дивака у Дніпропетровську ніхто не наїхав чи навіть не зачепив, хоча, коли він біжить по мосту через Дніпро, де щільний транспортний потік, у проїжджих просто дух перехоплює.

У селі Макіївка Смілянського району в родині Омельченків виявили хвору дев’ятимісячну телицю, відтак на два тижні запровадили карантин на «сибірку». Тварина не паслася в полі, а вигодовувалася скошеною травою. Лікарі підозрюють, що саме зелені харчі й спричинили смертельне захворювання рогатої.

До інфекційного відділення Обухівської центральної районної лікарні, що на Київщині, з попереднім діагнозом гострий гастроентероколіт у суботу госпіталізували вихованців і співробітників міського дитячого садочка «Рушничок». Зокрема, до поліклініки потрапили шестеро дітей і п’ятеро осіб, вихователі і обслуговуючий персонал. Перебіг захворювання госпіталізованих на початкових стадіях був середнього та легкого ступенів важкості. Для розслідування події створили спецiальну комісію, до складу якої увійшли представники органів місцевого самоврядування, правоохоронних та контролюючих структур.

Тисяча священиків Української греко–католицької церкви зібралася на прощі духівництва у місті Перемишляни Львівської області, щоб освятити пам’ятник мученику та покровителю душпастирства УГКЦ Омеляну Ковчу. У місті перекрили дороги та облаштували спеціальну сцену, де і проводилось богослужіння. Вів його очільник Української греко–католицької церкви владика Святослав (Шевчук). Збоку сцени висів плакат зі словами, що стали лейтмотивом заходу: «Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третьо­го...» Так сказав про священномученика блаженніший Любомир Гузар.

Минулої п’ятниці у Дніпропетровську затримали Загіда Краснова. Уродженець дагестанського селища Беліджі Загіддін Хабібулаєвич Хабібулаєв (нинішнє прізвище — від дружини) мешкає у місті на Дніпрі з 1983 року. Закінчив місцевий інженерно–будівельний інститут. Протягом щонайменше останнього десятиріччя є у мільйонному обласному центрі однією з найпомітніших публічних фігур. Щоправда, політичною постійністю не відзначався. Адже спершу Краснов заявив про себе як керівник міської організації і відповідної фракції у міськраді лазаренківської «Громади». І хоча в цієї політичної сили ніколи не було більшості, у 2006 році це не завадило панові Загіду очолити депутатську більшість у найвищому органі народовладдя Дніпропетровська. А в побуті його стали називати не інакше як директором міськради. Певна річ, з огляду на впливовість уро­дженця Дагестану.

Вони поєднують в собі непоєднуване: сумні очі, добродушну вдачу, здатність тримати мертвою хваткою злочинця, а також миттєво розрізняти до десяти тисяч різних запахів. Вірні, тямущі, спритні — саме такими відобразив службових собак об’єктив камери фотографа Світлани Радомської. Її фотовиставка «Вони теж служать в міліції», що пройшла в місті під патронатом начальника УМВС у Херсонській області Віталія Литвина, подарувала херсонцям максимум позитиву і доброти.

Усi охочi можуть стати учасниками Хидирлезу, що вдруге поспіль, за сприяння тутешнього уряду, пройде обабіч траси Сімферополь—Бахчисарай, неподалік етнографічного центру «Шахерезада». Організатори дійства розраховують на прибуття щонайменше 20 тисяч осіб — саме стільки нарахували торік. Свято своїм корінням сягає ще язичницьких часів і символізує завершення весняно–польових робіт, окіт овець, сподівання на щедрий урожай.

Тернополяни Леся та Володимир Федишини — не перші в Україні, хто житиме в будинку iз солом’яними стінами. Такі хати вже є і на Дніпропетровщині, і на Буковині — досвід спорудження дешевого житла, яке за зручністю і надійністю не поступається традиційному, успішно поширюється. Унікальність же тернопільського почину в тому, що молоде подружжя взялося за цю справу, не маючи ані найменшого будівельного досвіду, проте геть усе зуміли зробити самі за допомогою лише суто «технічних» помічників, не наймаючи жодних фахівців.

Відтепер приїжджий люд зможе урізноманітнити свій відпочинок відвіданням ще одного унікального об’єкта на туристичній мапі Криму, що розташований неподалік мальовничого водосховища Тайган, за чотири кілометри від райцентру Білогірськ. Минулої суботи «вхідну» стрічку сафарі–парку (чи то пак парку левів) урочисто перерізали голова Ради міністрів Криму Анатолій Могильов і власник парку Олег Зубков. Для перших відвідувачів звіринця екскурсії були безкоштовними. Надалі ж задоволення подивитись на більш як півсотні левів, які вільно розгулюють у просторих вольєрах, а також єдину в Україні пару жирафів, амурських тигрів, яків, ведмедів — усього близько двох тисяч представників тваринного світу — виллється для дорослого відвідувача у 100 гривень (для дітей — удвічі дешевше). Власним коштом також можна погодувати царя звірів чи навіть замовити маленьке левеня собі в готельний номер (готель розташований на території парку), щоб побавитись або ж просто сфотографуватись.