У Києві, де різноманітних свят і так предостатньо, закріпилося ще одне. А отже, з'явився ще один день, коли Хрещатик та майдан Незалежності переповнюється людьми, криком, музикою з «халявною» великою сценою і відомими музикантами, п'яними обличчями, битим склом від пляшок та всілякими листівками під ногами. Але, на відміну від численних столичних забав, суботнє свято носило просвітницьку мету, можливо, навіть виховну — навчити українців відчувати себе частинкою європейської сім'ї, але перед тим, звісно, якнайяскравіше продемонструвати, що таке Європейський Союз.

Український Президент Віктор Ющенко ще позавчора надвечір відбув до Болгарії для участі в саміті глав держав Центральної Європи, що проходив у причорноморському місті Варна. У саміті взяли участь також лідери Австрії, Албанії, Болгарії, Боснії та Герцоговини, Литви, Македонії, Молдови, Польщі, Словаччини, Словенії, Хорватії, Чехії.

22-23 травня в Києві відбудеться саміт ГУАМ. Знаменним він обіцяє стати насамперед тим, що на базі ГУАМ (регіонального об'єднання Грузії, Азербайджану, України, Молдови) планується утворити повноцінну, амбітну міжнародну організацію. На десятий рік існування це неформальне об'єднання нарешті отримає свій статут, регламент, порядок денний, Генсека, штаб-квартиру в Києві та назву «Організація за демократію і економічний розвиток ГУАМ».

Ми сидимо в кав'ярні. Тут узагалі-то не палять, але нам дозволили. Ми щойно познайомились. Олександр Дякулич, колишній гравець юнацької збірної України з футболу, виступав у командах майстрів другої ліги чемпіонату СРСР. Нині — головний тренер команди «Бужора» (Іршава), яка грає у вищій лізі на першість Закарпаття. Дякуличу 42 роки, але виглядає він значно старше. І винна у цьому подія, про яку Олександр розповідає:

Під Москвою з наступною телетрансляцією на всю Росію відбувся акт морального катування російських любителiв вин. Під колесами важких котків тріскало скло повних пляшок із-під дорогого та улюбленого багатьма гурманами різних країн світу грузинського вина. Червона та біла рідина благородних напоїв розтікалася на всі боки і без вороття йшла у землю. Разом із вином російські «санітари» фактично чавили серця гордого грузинського народу, який свою винну продукцію вважає національним надбанням. Але інше їхнє національне і ментальне надбання, а саме — горда вдача, яку не може сприйняти імперіалістична Москва, ймовірно, і стало причиною заборони ввезення грузинського вина до Росії і «показушного» знищення вже завезеного.

* 11.00 —17.00 — на Хрещатику працюватиме Європейське містечко, зокрема Квартал європейських страв, Школа європейських мов (цьогоріч тут можна буде вивчити прості або кумедні вислови не лише з загальновживаних мов ЄС, а й із грецької, фінської, португальської, голландської), Павільйон публічних дебатів.

«У нас є великі надії на те, що новий уряд України продовжить розпочаті реформи у напрямі до Альянсу», — сказав учора на «сеансі» прямого відеозв'язку з Києвом Генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер. Його телепромовою відкрилося засідання Спільної робочої групи високого рівня Україна—НАТО, яке зосередилося на питаннях військової реформи.

З 1 травня діють нові вимоги для оформлення віз для українців на виїзд до Польщі. Якщо раніше не існувало чітких вимог щодо фотографій, то тепер фото для візи має бути розміром 3,5х4,5 см, обов'язково кольорове, зроблене на світлому тлі. Фото має бути «свіжим», тобто зробленим не раніше ніж за 6 місяців перед поданням до консульства. Фотографуватися відтепер треба «крупно»: обличчя має займати не менше 70—80 відсотків поля фотографії.

Колишнє українське село Павлокома у Польщі, за 40 км від Перемишля, нарешті дочекалося історичної справедливості, щирої молитви й сотень паломників. Про це місце, вмите кров'ю 366 мирних мешканців-українців, убитих у 1945 році польськими вояками, знатимуть віднині більше по обидва боки кордону. Днями тут за участю Президента України Віктора Ющенка та Президента Польщі Леха Качинського відкрили меморіал, запалили свічки, прочитали молитву представники різних конфесій. А раніше ж на місці масового поховання українців був смітник, мешканці Павлокоми не дозволяли навіть ставити хрести та й українців-паломників не жалували...
Десятки років ніхто не знав про страшну різню у Павлокомі. Часи змінилися. Сотні людей різного громадянства, свідки тих страшних подій, родичі загиблих приїхали до Павлокоми вшанувати пам'ять полеглих, вкрили пагорби жовто-блакитними прапорами й згадали ті страшні часи. Для того, аби простити, але не забути...

Ланселот Лоутон, шанований лондонський публіцист, любив Україну, як Лермонтов свою батьківщину, — просто так, «но странною любовью». Імовірно, він бував в Україні до Першої світової, а можливо, й ні; він не спілкувався з діячами УНР в екзилі і вся його підвищена зацікавленість Україною грунтувалася лише на «спортивному інтересі» дослідника Східної Європи. Дивує, що Лоутон, підданий імперії, обстоював незалежність України — фактично колонії іншої імперії, радянської, причому в таку епоху, коли Україна була розчленована між чотирма державами і самостійність бодай якоїсь із її частин абсурдно було навіть припускати.