Те, що українці називають штучним голодом (the man-made famine) [ці слова Джеймс Мейс вимовив українською мовою. — Авт.] чи навіть українським голокостом, забрало від 5 до 7 мільйонів людських життів. За критеріями смертності й масштабами скоєного його можна співставити з єврейським голокостом. Але це зовсім інший вид геноциду: його спонукою не було ані прагнення чистоти раси, ані спроба фізично знищити кожного українця. Метою, наскільки ми в змозі її зрозуміти, було знищення української нації як політичного фактору й суспільного організму...

«Регіональні» керівники Харкова, які мають звичку по-своєму трактувати українську історію, знову відзначилися. Цього разу — відмовою виділити землю під будівництво меморіального комплексу пам'яті жертв Голодомору. З таким проханням до мерії недавно звернувся оргкомітет обласної держадміністрації, але отримав негативну відповідь. У листі чиновники управління містобудування та архітектури міської ради повідомили, що сільські райони області постраждали від голоду більше, аніж тодішня столиця. А відтак вищезгаданий меморіал доречніше збудувати десь на периферії.

Здійснивши ініціативу з відзначення Мейса орденом князя Ярослава Мудрого та проводячи кампанію «Захистимо світлу пам'ять Джеймса Мейса!», «Україна молода» започатковує нову акцію.

Сім років тому представники держав на Міжнародній конференції у Стокгольмі, присвяченій Голокосту, підписали Стокгольмську декларацію, де йдеться, що майбутні покоління мають пам'ятати страшні уроки історії. У конференції взяло участь майже сімсот делегатів із 46 країн. Німецький канцлер Герхард Шредер тоді закликав світову спільноту об'єднати зусилля у боротьбі з будь-якими виявами неонацизму. Глава шведського уряду Гьоран Перссон зазначив, що саме необізнаність молоді стала основною причиною проведення конференції. Україну представляв Віктор Ющенко, на той час Прем'єр-міністр. Тоді ж глава Українського уряду задумав скликати подібний форум, присвячений пам'яті жертв масового штучного голоду в Україні в епоху сталінізму. З 2000 року країни Європи, які підписали Стокгольмську декларацію, відзначають 27 січня Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Про багатовимірні наслідки стокгольмської події для українських досліджень болючої сторінки історії — наша розмова з директором Українського центру вивчення історії Голокосту, кандидатом історичних наук Анатолієм Подольським.

«Ті, хто сьогодні заперечує Голодомор, глибоко і переконано ненавидять Україну, — заявив Віктор Ющенко у меморіальній промові на Михайлівській площі. — Ненавидять нас, наш дух, наше майбутнє. Вони заперечують не історію. Вони заперечують Українську державність». Глава держави вважає, що жертви Голодомору мають бути вшановані як мученики однієї з найбільших катастроф в історії людства. «Я не прошу, я вимагаю від українського парламенту визнати Голодомор актом геноциду нашої нації, — підсумував Президент. — Це обов'язок Верховної Ради. Неминуча вимога історії. Така сама, як Акт проголошення Української незалежності».

У січні 2005 року до Кракова на меморіальні заходи з нагоди 60-річчя звільнення нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау, організовані Польською державою, прибули делегації з 41 країни, серед яких 19 президентів, вісім глав урядів і шість представників королівських сімей. Тоді ж уперше заявив про свою ініціативу щодо скликання міжнародних форумів у різних країнах у час вiдзначення річниць пам’ятних дат в iсторiї Голокосту російський бізнесмен В'ячеслав Кантор. Найближча річниця виявилася в Україні: у вересні минулого року вийшло розпорядження Президента Ющенка щодо відзначення 65-ї річниці трагедії в Бабиному Яру.

23 вересня за юдейським календарем настане 5767 рік. Цього дня відзначається свято Рош га-Шана, тобто початок року, коли на Небесному суді вирішується, якою буде доля всього сущого в наступному році. Єврейські мудреці розповідають, що коли Бог захотів створити світ, прийшла Істина і сказала: «Не треба. У тому світі буде тільки неправда. Люди недобрі, весь час брехатимуть». А Доброта сказала, що світ створити треба. Бо люди любитимуть одне одного, допомагатимуть. Отож у Судний день Всевишній дивиться на світ, який створив, і міркує: «Чи добре вийшло, чи це треба знищити?». Якщо бачить, що люди чинять добро, Він задоволений і дає благословення. Всевишній записує до Книги життя імена тих, кому призначено жити, і викреслює тих, хто має вмерти. І тільки на десятий день, у Йом Кіпур (День каяття), остаточно затверджує вирок. Бо чекає: може, хтось із грішників розкається.
Ще одна назва свята початку року — День пам'яті. Адже це не просто «новий рік», а день творення людства. Як пояснюють богослови, це привід кожному проаналізувати свій життєвий шлях і, загалом, поміркувати над всесвітньою історією. Вважається, що 65 років тому нацисти приурочили знищення київських євреїв у Бабиному Яру до свята Йом Кіпур. Нацистам здавалося, що вони вже можуть виносити вирок цілому народові й усьому людству. Як зберегти, не спотворивши, пам'ять про цю трагедію і зробити її уроком для людства — наша розмова з головним рабином України Азріелем Хайкіним.

«Нам необхідно знати правду. Чому без війни наша нація втратила понад 10 мільйонів людей», — сказав Віктор Ющенко на мітингу-реквіємі вшанування жертв комуністичного терору у Биківні. У своєму слові перед кількатисячною громадою глава держави наголосив, що трагедія Биківні стоїть в одному ряду із такими злочинами, як Освенцим, Бухенвальд чи Дахау... «Сьогодні ми говоримо не тільки про Биківню, а й про Вінницькі, Харківські, Сумські, Львівські могили. Вони є не тільки в кожному обласному центрі, а й у райцентрах. Це свого роду «філії» Биківнянських могил».

Лише півроку знадобилося Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, щоб розв'язати втаємничений клубок людської долі під грифом «секретно», який родині загиблого в останні дні Великої Вітчизняної Михайла Василишина не вдавалося розв'язати дуже довго. Понад два десятиліття Марія та Василь Федіви — старша донька і зять героя намагалися довести, що Указ Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року про присвоєння звання Героя Радянського Союзу стосується їхнього батька, а не його однофамільця. Відновити історичну справедливість не змогли ні численні публікації місцевої преси Івано-Франківщини, починаючи з 80-х років, ні жоден з судів загальної юрисдикції. Але крапку в багаторічних поневіряннях подружжя Федів по судах, військкоматах та архівах днями особисто поставив Президент Віктор Ющенко. 3 травня 2006 року, напередодні відзначення 61-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, глава держави підписав Указ про присвоєння Михайлу Василишину звання Героя України. А почалася розв'язка з публікації в «Україні молодій» восени минулого року.

Останньою публічною промовою Президента Віктора Ющенка наразі є його виступ на з'їзді «Народний союз «Наша Україна». Помітну частину свого півторагодинного спічу глава держави присвятив темі, далекій від партійного будівництва, але дуже важливій для зміцнення української національної самосвідомості та пам'яті, — Дню пам'яті жертв голодомору та політичних репресій, який цього року припадає на 26 листопада.