Стартувавши півроку тому на Буковині, дев’ятий мовний марафон згуртував навколо себе понад п’ять мільйонів школярів і студентів з України й діаспори. Тенденція масового зацікавлення конкурсом серед молоді стабільно зберігається, відколи Освітня фундація імені Петра Яцика та Ліга українських меценатів оголосили про його початок. Однак особливої прихильності від держави він, на жаль, досі не отримав.

Учора в рамках Фестивалю науки НАН України на семінарі «Дослідницький ландшафт Німеччини» зібрались найбільші німецькі дослідницькі організації та установи, що надають фінансову підтримку українським вченим. З’ясувалося, що Україна посідає сьоме місце за кількістю викладачів та науковців, які проходять різні види стажування в Німеччині. І тепер Німеччина готова надавати грант молодим науковцям з України.

Хто помічає, аналізує, зрештою, рекламує літературний процес України? Сьогодні орієнтирами у світі літературних новинок стають не відділи критики так званих «товстих журналів», не книжкові колонки в газетах. Цю роль виконують інтернет–сайти. «Сумно», «Кульбіт», «ЛітАкцент» поступово заповнюють лакуну відсутності критики в українському культурному просторі. Ми зустрілися із керівником одного з таких віртуальних проектів Володимиром Панченком, професором Національного університету «Києво–Могилянська академія», доктором філологічних наук. П’ємо чай, говоримо про минуле і майбутнє.

Володимир Бец ще за життя здобув світову славу. Лікував, досліджував і відкривав ще не відомі особливості людського організму. Здобув знання, які досі рятують життя мільйонам людей в усьому світі. Так, Бец локалізував ділянку мозку, яка керує рухами, дослідив функцію надниркових залоз, кровообіг у печінці, опублікував фундаментальне дослідження «Як ростуть кістки» і загалом близько 50 наукових праць. Анатомію студентам викладав більш захоплююче, ніж дехто історію, про його лекції писали часописи світу. Як знаний психіатр, 25 років лікував і консультував людей у Кирилівській лікарні, що тепер імені Павлова.

Зацікавлювати астрономією — ось мета «зоряного року». Чому саме 2009–й вирішили оголосити астрономічним? Бо 400 років тому два визначні для цієї науки відкриття здійснили Галілео Галілей і Йоганнес Кеплер. Галілей уперше застосував телескоп, а Кеплер вирахував закони обертання планет навколо Сонячної системи. До відзначення приєдналося понад 100 держав, а офіційне відкриття Року астрономії, за представництва знаних учених відбулося в Парижі у січні.
Астрономія — одна з найстародавніших наук, і базові ознаки людської культури — календарна система, релігія і свята — постали зі спостереження за небесними світилами. Ця спадщина пов’язує всіх землян, бо не має ні етнічних, ні географічних, ні навіть часових обмежень. Про дослідження і нові відкриття розповідає «УМ» голова Українського оргкомітету Року астрономії, директор Головної астрономічної обсерваторії України академік Ярослав Яцків.

Нещодавно з космодрому «Плесецьк» в Архангельській області стартувала українська ракета–носій «Циклон–3», що вивела на орбіту російський супутник «Коронас–Фотон». У числі дванадцяти вимірювальних приладів, установлених на цьому космічному кораблі, є й супутниковий телескоп електронів та протонів «СТЕП–Ф», розроблений і виготовлений харківськими науковцями. Завдяки цьому міжнародному проекту вчені сподіваються отримати нові відомості про сонячну активність у широкому діапазоні енергій та її вплив на земне життя.

Селекційному ентузіазму новітніх «мічуріних», здається, немає меж. На зміну бурхливій епосі повальної гібридизації, що дала змогу вченим створити нові сорти відомих культур, приходить ера генетично модифікованих організмів, тобто фактично інженерних біоконструкцій, «вибудуваних» за принципом «чого бажаєте». І хоча згубний вплив останніх на людський організм не доведено, ми інтуїтивно відчуваємо потребу в чіткому визначенні межі, за яку цікавість сучасних селекціонерів переходити не повинна. Одним із таких «бар’єрів» і стримуючих засобів служать генетичні банки рослин. Це свого роду еталони первозданності біологічних видів, які не дозволяють новаторам утратити почуття міри. Україна, будучи аграрною державою, має одну з найбільших у світі колекцій первинних зразків господарських і дикоростучих культур. Але спосіб, в який зберігається найцінніший вітчизняний скарб, викликає непідробний подив.

Алхіміки вважали, що філософський камінь створений за допомогою вогню та води, водночас складається з мінералу, що містить «живе» і «рослинне» начало. На думку древніх мудреців, він володіє не лише плоттю, а й духом. Розглядати його як буденну, просту річ не можна, бо філософський камінь здатний принести своєму володареві Божественну могутність. Йому під силу перетворювати не лише звичайний метал на золото, а й людину міняти духовно, відкриваючи їй шлях до істинної досконалості. Як же нам, що потонули в нескінченних чварах та політичній мімікрії, бракує сьогодні саме цієї дивовижної «дрібнички»! А може, прадавній артефакт дійсно існує і його варто пошукати хоча б новорічними днями, коли особливо легко віриться в диво? По компетентну пораду «УМ» звернулася до директора фестивалю фантастики «Зоряний міст», доцента Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Миколи Макаровського. Він не просто знає про філософський камінь усе, а й володіє ним на практиці.

Цей «травник» збирали фактично десять поколінь харківських ботаніків упродовж майже двохсот років. Кожен, умовно кажучи, приніс по квітці, перетнувши не один державний кордон. Про рідні простори і згадувати не варто — їх у пошуку нових екземплярів і зараз науковці проходять вздовж і впоперек із стійкою солдатською виправкою. Результат переконливий. Гербарій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна вважають одним із найбільших в Україні зібранням рослин, привезених фактично з усіх куточків нашої планети. Є серед них і такі, що вже вкрай рідко зустрічаються у живій природі, але завдяки гербарному статусу й далі служать науці. Без рослин, що колись росли і збережені в такий простий і навіть трішки дитячий спосіб, картина світу була б неповною.

Науковці не люблять слова «Бог». Не самого Творця, звичайно (Господи, прости), а його релігійне визначення як особистості. Тим–то цікаво було почути лекцію, яку прочитав у харківському Будинку вчених доктор технічних наук Дмитро Переверзєв. Він спробував пояснити природу людської душі як енерго–інформаційну сутність, що покликана еволюціонувати в межах «єдиної вселенської програми — матриці, плану, системи», аби «стати більш значною версією самої себе». Хто противиться цьому покликанню, вступаючи в резонанс з основними законами Космосу, стверджував лектор, неминуче йде в небуття. Тема була настільки цікавою, що змусила шукати аналогічні теорії у викладі інших науковців. Знайдене порадувало і здивувало одночасно. Виявляється, багато вчених не тільки не заперечують факт існування Бога, а й навіть довели цю істину шляхом власних досліджень. Але їхні відкриття і досі не визнані як аксіома. Чому?