Серед екзотичних плодів, які більшість із нас не те що не куштували, а й не бачили, є дивовижний фрукт — карамбола, або ж камрак, що нагадує собою п'ятикутну зірку, звідки й походить ця красива назва — зірка тропіків. Ви скажете, а навіщо нам про неї знати, якщо вона у нас не росте? Але ж сьогодні для нас відкриті всі дороги, а раптом одна з них приведе вас в екзотичну тропічну країну, і вам трапиться невідомий фрукт, а ви не знатимете, що воно й до чого? До того ж цього року українські виробники освоїли випуск безалкогольного напою з iнтригуючою назвою «Карамболь» на основі соку карамболи.

Страва з такою незвичною назвою (та й сама вона для нас досить незвична) заслуговує на самостійне літературне життя. Згадку про цей специфічний суп можна знайти не лише у Джоан Роулінг, а й у Жоржа Сіменона, коли його комісар Мегре був у відрядженні на півдні Франції. Саме Прованс з його оливковими гаями, лавандовими галявинами та цитрусовими садами є батьківщиною цієї страви. Дари моря в ній поєднуються з прянощами прованської землі.

Якось, ще в радянські часи, мені довелося обідати в київському ресторані «Столичний». Тоді модні були так звані комплексні обіди (зараз це по-модному називається «бізнес-ланч»). За столик посадили 6 чоловік, навпроти мене сиділа киянка зі своїм закордонним другом (судячи з акценту — німцем). Коли після першої та другої страви подали десерт — скибку кавуна, іноземець здивувався, чому не подали прибори для десерту, на що офіціантка відповіла: «Так ось же вони», — вказуючи на ще не прибрані виделку й ніж у соусі від м'яса. Було страшенно незручно й соромно, адже ресторан, як-не-як, називався «Столичний». Німець вийняв з кишені передбачливо прихоплені з вітчизни одноразові серветки (про таку розкіш ми тоді ще й не здогадувалися), витер прибори і почав їсти свій десерт. Моїм же співвітчизникам, як і мені, довелося виявляти винахідливість, як герою Чарлі Чапліна у фільмі «Граф».

Приємна новина для всіх учасників попереднього і нині діючого конкурсів. Не встигли ми підбити підсумки «Ягоди-малини», як спонсор конкурсу «Всі родичі гарбузові» і наш давній партнер «Книга поштою» взявся надрукувати всі ваші рецепти у своєму кулінарному довіднику (поки що проект перебуває в роботі, тож назви його ми ще не знаємо). Та не лише рецепти, а й вказати прізвища всіх їх авторів, тож усі учасники стануть співавторами цього видання і зможуть придбати його через «Книгу поштою» (надалі ми будемо інформувати вас про хід цього проекту).
А поки що продовжуємо наш конкурс «Всі родичі гарбузові».

Віття вгинається під вагою налитих соками землі плодів. Жовті, червоні, зелені, великі й маленькі яблука схиляються через паркан і ніби самі просяться в руки. Зриваєш наливне рум'янощоке яблучко і хрумтиш, розбризкуючи вусібіч дорогоцінний нектар...
Про конфітюри, джеми, варення та інші яблучні лігуміни ми вже говорили, але ж цим не вичерпується увесь широчезний спектр кулінарного використання яблук. Ці плоди додадуть смаку не лише кондитерським виробам, а й салатам, стравам iз м'яса, навіть борщу. Тільки спробуйте, і зрозумієте, що не випадково в едемському саду на дереві пізнання росли саме яблука. Приготувавши страви за нашими рецептами, ви пізнаєте нові кулінарні істини.

Oсінь — пора «жнив» для заготівельників усіляких домашніх консервацій, тож наш конкурс поцілив саме в яблучко, а ваші рецепти, шановні читачі, не одній газдині стануть у нагоді.

Паленіють рум'яними щічками помідори, переливаються смарагдом, бурштином і рубіном тугенькі перчини, вилискують незвичним фіолетом баклажани, яріє буйством барв зелень. Осінь. Диво-пора, коли кожен містечковий базарчик чи районний ринок великого міста перетворюється на справжній Сорочинський ярмарок, а кожна господиня незгірш будь-якого шеф-кухаря вишуканого ресторану зготує обід, що пальчики оближеш. Навіть найбільша нездара від гастрономії, поклавши у свій кошик налиті сонцем і соками землі дари полів і садів, проявить максимум фантазії і, головне, любові й таки зготує щось на зразок «Осінньої рапсодії», адже, як казав мультяшний капітан Врунгель, як корабель назвеш, так він і попливе. А в кулінарії, як відомо, не тільки зміст важливий, а й форма, тобто зовнішній вигляд і назва страви. Ну кому захочеться їсти страву під нудною назвою «овочеве рагу»? А як щодо найпопулярнішої у Греції національної страви — мусаки, а ще — шопського салату, без якого в Болгарії не обходиться жоден обід, а ще — супу-фантазії на тему «Осінній оксюморон» (в ньому поєднані найнесподіваніші інгредієнти). На десерт пропоную фрукти, запечені у листковому тісті, — пальчики оближете. Отже, до справ, тобто страв.

Хоча сезон фруктів ще не закінчився, але проводити два конкурси одночасно дуже важко, тому, як і було обіцяно, підбиваємо підсумки нашого солодкого конкурсу. Скажу відверто — ну дуже це важка справа, тому що листів надійшло багато, рецепти цікаві й оригінальні, крім того, деякі листи ще й просто зворушують.

Конкурс на кращий друкований матеріал, кращий теле- та радіорепортаж закрите акціонерне товариство «Укрпиво» оголосило ще у квітні цього року. «Ми зробили невелику «родзинку» цього року — започаткували конкурс для журналістів, знаючи, яку підтримку та увагу кожний з них приділяє нашій галузі, — сказала генеральний директор ЗАТ «Укрпиво» Галина Коренькова. — Завдяки їхній увазі, можу навіть сказати піклуванню, про пивну галузь та її здобутки знають люди».

Наприкінці серпня в Іспанії, а саме у Валенсії, проводять чудове свято — LA TOMATINA. У цей день 125 тонн помідорів перетворюються на суцільну ріку томатного соку, коли тисячі іспанців і гостей міста ведуть свій томатний бій. Ця традиція зародилася в кінці 40-х років минулого століття, коли на карнавалі діти почали кидатися своїми сніданками. Вже наступного року на центральній площі міста зібралися іспанці, які спеціально принесли із собою свіжі овочі, але тоді їхню акцію зупинила поліція. Томатні бійки були заборонені до 1959 року, але за численними побажаннями городян фестиваль отримав офіційний дозвіл і тепер його проводять щорічно.