Майже тиждень лучани чекали вердикту міської територіальної виборчої комісії з виборів міського голови, за крісло якого боролося аж 14 претендентів. Проте, як і слід було чекати, головна боротьба розгорнулася між діючим міським головою Антоном Кривицьким, який відважився спробувати вчетверте увійти у «мерську річку», та самовисуванцем Богданом Шибою. Останнього підтримував начебто весь «помаранчевий» табір, хоча навіть від БЮТ балотовувалося відразу кілька кандидатів. Однак партійне керівництво обласної організації партії «Батьківщина» явно ставило на найбільш прохідного Шибу.

Українські банки належать до категорії «високої вразливості». У цьому наші вкладники час від часу пересвідчуються на власному досвіді. Черговими жертвами останнім часом стали вкладники банків «Гарант», «Інтерконтинентбанк» та «Київський універсальний банк». Клієнти, які поплатилися своїми грішми, нагадують про своє існування Національному банку і Генпрокуратурі, проводячи пікетування і розсилаючи петиції. Генпрокуратура, у свою чергу, порушує кримінальні справи. Для НБУ і Асоціації українських банків (АУБ), ясна річ, це неприємно...

Парламентські вибори-2006 на Закарпатті запам'ятаються кількома обставинами. По-перше, повною відсутністю адмінресурсу, що для цього краю, завжди лояльного до влади, є небаченим явищем. По-друге, найдовшими чергами на виборчих дільницях, які, за звичкою, легше долало старше покоління, аніж молодше. І по-третє — критикою пропрезидентського блоку з усіх боків.

Кандидат у мери Черкас Валерій Пащенко звинувачує представників Блоку Тимошенко у намаганні анулювати результати виборів міського голови. Пащенко — перший заступник голови Придніпровської райради м. Черкаси — на виборах отримав найбільше голосів — 36 367, випередивши свого найближчого суперника, заступника «губернатора» Володимира Космину, на 14 тисяч голосів. На позавчорашній прес-конференції у Києві Валерій Пащенко заявив, що має намір у судах оскаржувати рішення тервиборчкому, який визнав вибори недійсними.

Євросоюз хоче поглибити відносини з Україною. Для цього планує підписати з Києвом нову угоду. Про це вчора повідомила комісар ЄС з питань зовнішньої політики і політики добросусідства Беніта Ферреро-Вальднер під час виступу в Європарламенті. 5—6 квітня там якраз обговорювали українське питання, зокрема нещодавні вибори.

«Лазаренківці» під час передвиборчих перегонів на Дніпропетровщині «землю не гризли». З усієї агітації запам'яталися хіба що розвішані подекуди портрети Павла Івановича у супроводі запевнення: «З любов'ю до рідного краю!». В інших областях України не було навіть цього. Керівник Дніпропетровської міської організації Блоку Лазаренка Загід Краснов пояснив таку «скромність» браком коштів на виборчу кампанію. Отож не дивно, що прибічники Павла Івановича зірок з неба не нахапали на виборах ані до Верховної Ради, ані до рад місцевих. Окрім Дніпропетровщини. Тут образ Лазаренка, який насправді ще чекає суду у Каліфорнії, поставав чимось напівміфічним, культовим. Більше того, на теренах області вперто гуляли чутки про появу «живого» Павла Івановича то тут, то там — навіть бувалі журналісти на них нерідко «клювали» і мчали до місця сенсації, яка, певна річ, виявлялася черговою «качкою».

Позавчора в Ель-Кувейті, столиці Кувейту, відбулися місцеві вибори. Мешканці столичного району Сальмія мали обрати нового члена міськради. Ця незначна подія місцевого масштабу привернула увагу провідних світових інформагенцій тим, що вперше в історії Кувейту у виборах брали участь жінки. Консервативний ісламський парламент цієї країни після кількох десятків років спротиву в травні минулого року «поступився принципами» і надав жінкам право обирати і бути обраними.

Майже тиждень під стінами кримської Верховної Ради нудьгує молодь. Лише вечорами вона по-справжньому «відривається» на імпровізованій дискотеці тут-таки, на «пташиному базарі», як охрестили наметову акцію опоненти із стану «біло-блакитних», тобто виборчого блоку «За Януковича!». Різнокольорові агітаційні намети (за інформацією міліції, їх близько 180) сюди звезли майже зі всього півострова активісти 16 із 47 партійних блоків, які нині об’єдналися на грунті проведення перерахунку голосів на виборах до парламенту АРК та місцевих рад.

Позавчора у Верховну Раду йшли як на свято — з радістю і сльозами на очах. Ті народні обранці, яких народ знову обдарував мандатами, сяяли від щастя на всі кулуари — приховати задоволену усмішку у вусах вдавалося далеко не всім (у когось на обличчі немає рослинності, а хтось навіть і не намагається боротися з емоціями, що так і б'ють через край). Ось дружньо-поблажливо поплескує по плечу менш успішного колегу знаний промисловець, поруч весело підморгує журналістці неймовірно задоволений собою націонал-демократ у вишиванці, парочка «простих» нардепів-«нашоукраїнців» прямує до буфету (по дорозі по-секрету зізнаються, що планують «по сто за перемогу» — свою, особисту, і «ще по сто — з горя» — за справді невеселий результат блоку). Приємно бачити щасливих людей.
Але таких небагато. Є й люді, для яких депутатський мандат — не пуп Всесвіту. Потрапив у наступне скликання — і чудово, бо ще стільки роботи, проектів, розпочатих справ... Словом, «не чіпляйтеся до мене зі своїми дурними запитаннями». Ці сьогодні точно не в центрі уваги — за потреби з ними можна поспілкуватися і на наступній сесії наступного скликання, нікуди не подінуться.
Інша річ — вони. Ті, кого в нашому глобалізованому політикумі тепер називають прикрим словом «лузери»...