Не щастить соціал-демократам (тим, котрі «об'єднані»). Так бідолашні пнулися до Верховної Ради, але, зрештою, зазнали поразки. А на доважок прокуратура ще й порушила кілька кримінальних справ, пов'язаних із передвиборчою фішкою СДПУ(о) (чи то пак блоку «Не так!») — референдумом про вступ до Єдиного економічного простору та Північноатлантичного альянсу (НАТО). Виявилося, що частина підписів, зібраних есдеками, була підроблена.

Кажуть, що партія «Віче» є проектом зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука — як і чотири роки тому «пінчуківським» проектом на виборах до парламенту була Команда озимого покоління. І перший, і другий раз лідерство в цих оригінальних політичних силах, не зовсім типових для українського консервативного суспільства, було віддано жінці. Зараз Інна Богословська визнає, що КОП — «це був бренд», а от «Віче» — «це сутність». Щоправда, впродовж усієї виборчої кампанії «вічовики» так і не збагнули, що в українській мові назва їхньої партії відміняється («Вічем», у «Вічі»...) і використовували його невідмінюваним — саме як «бренд».

Основним інструментом у боротьбі за депутатські мандати для «Віча» був «План розвитку країни». Багато з тих, хто голосував за цю політичну силу 26 березня, аргументував свій вибір якраз наявністю у неї, на відміну від інших партій, чіткої програми на подальші двадцять років. За словами лідерів «Віча», над «Планом» працювало 30 тисяч осіб протягом трьох років. Щоб написати цю книжку, команда Богословської проїхала вздовж та поперек усю країну, потім випустила її мільйонним накладом і заявила в телерекламі, що це — не «передвиборча брошура». Утім багато хто, переглянувши книжечку, наповнену в основному ліберальними гаслами, може з цим посперечатися.
Водночас пані Богословська, активно підтримувана телеканалами Пінчука, засвідчила ще одну свою роль — роль такого собі Термінатора для Юлії Тимошенко. Значно радикалізувавши свій імідж, Інна Германівна підняла на щит ідею боротьби з «авторитарною» Юлією Володимирівною.
У результаті «Віче» зазнало поразки, отримавши 441 912 голосів, тобто лише 1,74%. Але Богословська не хоче вірити цій цифрі й одразу після виборів почала боротьбу разом із низкою інших партій за політичне виживання. Уже третій тиждень поспіль вони вимагають перерахунку голосів по всій Україні, звертаються в суди зі скаргами та позовами. Про боротьбу за місце в парламенті та про своє політичне майбутнє Інна Богословська розповіла «Україні молодій». Звісно, вона просто не могла ще раз не «пройтися» по більш успiшній леді української політики. Вирішуйте самі, чи є в цьому щось більше, ніж просто жіноча конкуренція...

«Ми маємо приймати ті рішення, які потрібні українській економіці, і менше дивитися на свою популярність чи непопулярність. І не забути, що ми, в першу чергу, відповідаємо за те, щоб людям було з чого отримувати зарплату і пенсію...».
Про це на попередньому засіданi Кабміну нагадав Прем'єр Юрій Єхануров.

Звернення до органів самоврядування України всіх рівнів, керівництва адміністрацій районів та областей, окремо Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Президента України.

Незважаючи на те, що Центральна виборча комісія оголосила офіційні підсумки виборів 26 березня, остаточно вітати лідерів парламентських перегонів із перемогою, а аутсайдерам — співчувати щодо поразки ще рано. Адже, згідно з рішенням Вищого адміністративного суду, наразі будь-які дії з оприлюднення результатів виборів, у тому числі й передбачена законодавством їх публікація у газетах «Голос України» і «Урядовий кур'єр», заборонені. Таке рішення суд ухвалив 11 квітня за позовом Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція».

Партії та блоки, що пройшли до нової Верховної Ради (ПР, БЮТ, «НУ», СПУ й КПУ), разом набрали менше 78% голосів виборців. Відповідно, понад 20% українців, які прийшли на вибори, віддали свої голоси за інші політичні сили. Це означає, що в парламенті V скликання не будуть жодним чином представлені інтереси кожного п'ятого виборця. Голоси тих, хто підтримав 40 партій і блоків — починаючи від «Народної опозиції» Вітренко й закінчуючи невдахами із ПП «Вперед, Україно!», — відійшли лідерам виборчого процесу й пропорційно між ними розділилися.

Київський міськтервиборчком позавчора зареєстрував Леоніда Черновецького міським головою. Як повідомляє УНІАН, на засіданні МТВК було відзначено, що для реєстрації Черновецький подав усі необхідні документи: заяву про перехід на «мерську» роботу, копію заяви до Верховної Ради про дострокове припинення повноважень народного депутата, копії заяв до Святошинської, Печерської, Солом'янської, Дніпровської та Шевченківської ТВК про відмову реєструватися депутатом у відповідних райрадах столиці. Однак повноправним головою Києва Черновецький стане лише на першому засіданні сесії міської ради нового скликання, коли складе перед нею присягу.