Липень—серпень 1991 року
Триває робота над новим Союзним договором — цей документ, ініційований президентом СРСР Михайлом Горбачовим, мав би зупинити процес розпаду Радянського Союзу, водночас послабивши повноваження центральних органів влади і розширивши права союзних республік. Його підписання планувалося на 20 серпня. З цим не погоджується велика група вищого керівництва СРСР, яке вважає позицію Горбачова відступом і державною зрадою.

Чотири кримінальні справи порушила прокуратура Заводського району Запоріжжя за фактами зловживань під час виборів 26 березня 2006 року. Першу — згідно із заявою про оборудки з коштами голови дільничної комісії виборчого округу № 71. За інформацією помічниці прокурора Аліни Пилипчук, призначені для виплати членам виборчої комісії гроші «прилипли» до рук голови ДВК. Надто кмітлива жіночка оформила фіктивну відомість про виплату членам виборчкому по 161 гривні преміальних. Доки ті рахували бюлетені, керівник комісії привласнила понад 3 381 гривню.

Українське в Україні треба захищати — хоч як прикро, але цей парадоксальний факт і тепер, напередодні 15-річчя незалежності, залишається не менш актуальним, ніж у підневільні для нашої держави часи. Як зазначає лідер Української народної партії Юрій Костенко, нині «в українському парламенті сформовано більшість крупного капіталу, яка не відображає жодної ідеології». На УНП, як і на інших силах із націонал-патріотичною ідеологією, теж лежить провина за те, що замість об'єднуватися вони кожна по окремості програли вибори до Верховної Ради. Однак краще пізно, ніж ніколи. Відтак партія Костенка вирішила розпочати політично-мистецьку акцію «Захисти українське!».

Закарпаття вже не раз ставало своєрідним майданчиком відпрацювання політичних технологій як у позитивному, так і негативному сенсі. Чого варті мукачівські вибори з тотальною фальсифікацією, розгулом бандитизму та повною компрометацією міліції. Тоді всі в один голос заявили про випробовування сценарію президентських виборів, що, зрештою, і підтвердилося.

Рішення президента не створювати прецедентів фактичного порушення Конституції, хай навіть за умов формальної наявності підстав для розпуску парламенту, викликало неймовірний шквал політичних емоцій у середовищі демократично налаштованої інтелігенції.

Довго ж тягнув лідер Соцпартії з поясненням рядовим соціалістам своєї ролі в розвалі демократичної коаліції, що складалася з парламентаріїв БЮТ, «Нашої України» та СПУ. Мороз мовчав навіть тоді, коли окремі однопартійці почали палити свої партквитки та виходити з лав СПУ. Але чи то ситуація з чисельністю рядів партії справді критична (незважаючи на запевнення лідерів СПУ, що в них усе гаразд), чи то не до «товаришів» зовсім вирішив звернутися Сан Санич (бо переважна кількість його тез підлабузницьки адресується Президенту). Сказати важко, тим більше що у зрадників (у політикумі та народі після 6 липня Мороза інакше, як Іудою, не «величають») товаришів не буває, але завести їх вельми хочеться, тим більше якщо вони займають високі посади. Йдеться про «Звернення до товаришів» за підписом Мороза, опубліковане вчора в партійній газеті «Товариш», де сам автор каже, що не стільки обрання нового Кабміну змусило його узятися за перо, як звинувачення на адресу СПУ у зраді «помаранчевої» коаліції.

Ніхто не буде заперечувати, що Чеська Республіка має більшу політичну культуру і досвід демократії, ніж Україна. Але парламентські вибори 2-3 червня завели чехів у такий глухий кут, що вони до цього часу не мають нового уряду: старий ще ніяк не відійде, а новий все ніяк не може зайняти його місце. Парламентські вибори дали унікальний в історії Чехії (і не лише) результат: правий і лівий табори отримали рівно по 100 депутатських місць. Але пам'ятаймо, що ідеальна нічия добра лише в футболі. А оскільки радянсько-азіатські підкупи депутатів, перебігання цілих партійних фракцій з одного табору в інший, вирішення своїх особистих інтересів за рахунок виборців там фактично не практикуються, то того злощасного одного голосу, необхідного для формування парламентської більшості, жоден із таборів у противника не може виманити.

Майдан Незалежності потроху порожніє. Учора вслід за Блоком Тимошенко та «жовтою» «Порою» згорнула свої намети УНА-УНСО. Нібито затяті революціонери, радикали й націоналісти заявили, що, за наказом головнокомандувача УНСО Юрія Шухевича, йдуть з Майдану, оскільки стояли там не за дострокові вибори, які «завершилися б повним програшем усього українського», а за розпуск парламенту і введення бодай на рік прямого президентського правління.

Шановний український парламенте!
Шановні народні депутати!
Перед тим як зробити процедурні речі, я хотів би до вас звернутися з коротким словом. Воно буде присвячене поточній ситуації.
Протиріччя, якими сьогодні живе, я надіюсь, частина, українського суспільства, це протиріччя, які не приніс шахтар із Донецька чи лісоруб із Прикарпаття. Ці протиріччя у наше суспільство не принесли лікар із Чернігівщини чи вчитель із Криму. Я хочу бути відвертим і сказати, що ці протиріччя принесені тими людьми, які сьогодні перебувають у цьому залі. Ці протиріччя, я розумію, використовувалися як інструменти виборчої кампанії. У хід ішло все, у тому числі речі, які відносяться до національних пріоритетів.