Перед останнім уїк–ендом Олімпіади виступ української збірної вже перевищував усі очікування, а наші спортсмени зупинятися у гамуванні медальної спраги не збиралися. Після того, як на четвертий день змагань дзюдоїст Роман Гонтюк приніс команді першу медаль, «синьо–жовті» жодного дня не марнували, виборюючи, як мінімум, одну нагороду. Лише в завершальний день найграндіознішого старту чотириріччя, коли українці вже перевершили досягнення попередніх Олімпіад, наша скарбничка остаточно закрилася. Але перед цим, у суботу, наші олімпійці заробили рекордні для себе на цих Іграх шість медалей різного ґатунку.

У турнірі з сучасного багатоборства українці вчора покладали надію на свіжоспечену чемпіонку Європи, віце–чемпіонку світу 2006 року Вікторію Терещук. Щоправда, 26–річна луганчанка почала змагання невдало — 17–й результат у стрільбі з пневматичного пістолета з 10 метрів. Далі Віка посідала п’яте місце у фехтуванні на шпагах і запливі на 200 м, а от подолання перешкод на коні на ім’я Ліанг–Ліанг провалила — 21–ша позиція.

Учора завершився розіграш 11 комплектів олімпійських медалей у вільній боротьбі. Наші спортсмени в залі гімназії Аграрного університету Пекіна виступили успішно, здобувши чотири нагороди (два «срібла» й дві «бронзи») — більше, ніж українські представники в будь–якому іншому виді спорту.

Після трьох діб без медалей на старті Олімпіади українські спортсмени вже вісім днів поспіль радують своїх прихильників. Утім, віддаючи шану призерам Ігор, ми часто забуваємо про спортсменів, які зупинилися за крок до п’єдесталу, залишившись таким чином за кадром народної уваги.

У вівторок у залі гімназії Аграрного університету Китаю почали змагання з вільної боротьби чоловіки. Категорія до 55 кг є єдиною, в якій українці не здобули олімпійської ліцензії. А от у вазі до 60 кг нашу збірну представляв уродженець Калуша Івано–Франківської області, а нині киянин Василь Федоришин.

Передчасна паніка, яка ледь не охопила табір української збірної через відсутність медалей на початку Олімпіади, зникла так само швидко, як і народилася. Насправді ніякого закляття над нашими спортсменами не висіло — просто в перші три дні нагороди розігрували в тих дисциплінах, де «синьо–жовті» не мають стійких позицій. А тільки–но почалися старти за участю лідерів нашої команди, медалі посипалися наче з рогу достатку.
За минулі вихідні українські спортсмени зробили скарбничку нагород збірної вдвічі важчою: завантажили туди аж сім медалей — рівно стільки, скільки за весь попередній змагальний тиждень. Тож план профільного міністерства — отримати 12–14 цінних зливків–кружалець — наші атлети виконали вже за дев’ять днів. А попереду ще тиждень змагань, і залишатися осторонь п’єдесталу українці не збираються.

Організатори олімпійських змагань у Пекіні вирішили внести різноманітність у буденну роботу акредитованих на Іграх журналістів і поставили позавчора поруч із головним прес–центром Олімпіади зразково вичищений бронетранспортер. Звісно, акули пера й мікрофона одразу клюнули на цю вудку й розтрубили про військову техніку на весь світ. Навряд чи китайці серйозно занепокоїлися можливістю терористичної атаки на прес–центр, але наряди охоронців таки суттєво посилили. Тим часом так само, як і вояки, спортсмени Піднебесної зміцнюють свою зверхність у командному заліку медалей.

«Пристріт знято» — з полегшенням подумали українські олімпійці у вівторок після того, як дзюдоїст Роман Гонтюк приніс першу нагороду до загальнокомандної скарбнички. І вже наступного дня, вчора, долучили ще три медалі. Всі — бронзові. Але, сподіватимемося, це тільки початок...

Учора о 14.45 за київським часом Україна нарешті отримала свою першу медаль на ХХІХ літній Олімпіаді — у дзюдо. Слід зазначити, що від срібного призера Афін–2004, володаря «срібла» чемпіонату світу Романа Гонтюка чекали успіху і в Пекіні. Але здобути «бронзу» 24–річному спортсмену з Надвірної, що на Івано–Франківщині (офіційно він представляє столицю), було дуже непросто — за шість годин змагань у ваговій категорії до 81 кг Роман провів п’ять сутичок.

Чесно кажучи, розклад стартових днів Олімпіади в Пекіні не дозволяв українцям особливо розраховувати на нагороди. Хіба що можна було сподіватися, що хтось із когорти тих, кого не відносять до фаворитів, зможе стрибнути вище голови й приємно здивувати і співвітчизників, і світову спільноту загалом. Та, на жаль, нових героїв не знайшлося.