Із наближенням дати позачергових парламентських виборів епіцентр політичного життя досить стрімко «дрейфує» у бік Центральної виборчої комісії. А оскільки сам термін «політичне життя» в Україні практично тотожний іншому — «політичне протистояння», то чи не загрожує це перенесенням «боїв без правил» у ЦВК? Надто за умов, коли її новий склад найвиразніше репрезентує основних «політичних бійців», делегованих відповідними партіями та блоками. Зрештою, чи має Центральна виборча комісія перспективу з таким домінуванням партійно-політичної складової? Чи не загрузне вона вже з перших своїх кроків у постійних демаршах із відсутністю кворуму, «політичними» лікарняними, нескінченними судовими розборками тощо?

Потужним Шевченковим «Суботовим» у виконанні культового гурту «Кому вниз» минулої неділі в Полтаві завершився п'ятий всеукраїнський фестиваль мистецтв «Мазепа-фест». І хоча годинник показував уже майже половину дванадцятої ночі, більшість вдячних глядачів не поспішила залишати Співоче поле. Тож фінальними акордами небуденного дійства стало їхнє потужне скандування «У-кра-ї-на!» і запрошення «батька» фестивалю, відомого політика і громадського діяча Миколи Кульчинського відвідати наступного «Мазепу».

На останнiй сесії Полтавської обласної ради були внесені зміни до Програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку тваринництва в регіоні на 2006—2010 роки, які передбачають виділення в цьому та трьох наступних роках селянам краю понад 2 мільйони 300 тисяч гривень. Згадану програму депутати облради прийняли ще в серпні минулого року. Але підкоригувати її змусило саме життя.

За кілька днів до відкриття всеукраїнського фестивалю мистецтв «Мазепа-фест» його «батьки» — засновник і директор Микола Кульчинський та незмінний головний режисер і ведучий Сергій Архипчук — зустрілися з полтавськими журналістами. Адже йдеться про його перший ювілей — «Мазепа» почав фестивалити у Полтаві п'ять років тому. Попри те, що й досі не має ні серйозного для подібних заходів бюджету (за словами пана Кульчинського, цьогорічний кошторис не перевищуватиме 220 тисяч гривень), ні якихось офіційних привілеїв, фестиваль тримається, по суті, на кількох «китах»-ентузіастах.

Учора в центрі Полтави урочисто відкрили пам'ятний знак на місці, де буде споруджено пам'ятник головному отаману військ УНР Симону Петлюрі. Невисока прямокутна гранітна стела з відповідним написом розташована біля обласного держархіву і водночас за якусь сотню метрів од місцевого «Білого дому» — будинку облради та облдержадміністрації. Колись за кількасот метрів від цього місця стояла скромна садиба візника Василя Петлюри, в якій його син Симон провів свої дитячі та юнацькі роки (до речі, її залишки зруйнували тільки торік).

Минулої п'ятниці о пів на третю ночі було здійснено розбійницький напад на приватне помешкання тимчасово виконуючого обов'язки голови Полтавської райдержадміністрації, першого заступника голови обласної організації Української народної партії Сергія Антонюка. До будинку, розташованого y приміському селі Тахтауловому, вдерлися троє зловмисників у масках. Вони зв'язали господаря і жорстоко побили палицями. При цьому нападники вдарили по голові й дружину пана Сергія. Самого ж керівника району, відтак, довелося терміново госпіталізували зі струсом головного мозку, численними травмами, гематомами, забиттями. Медики центральної районної лікарні констатували у потерпілого стан середньої тяжкості.

У приміщенні мерії Полтави оголосила голодування пенсіонерка Ірина Порфирівна Юрашко. В такий спосіб вона наполягає на негайному знятті пам'ятної дошки зі «своєї» багатоповерхівки, розташованої на перетині вулиць Грушевського і Грабчака в найбільшому «спальному» мікрорайоні міста. Згаданою дошкою на будинку по вул. Грушевського, 10 свого часу вшанували пам'ять воїна-земляка Валерія Грабчака, який загинув у Афганістані. Але жив він не в цьому будинку, а в одному з сусідніх — у «глибинці» пізніше перейменованої на його честь вулиці. Щоб пам'ятна дошка була на видноті, представники колишньої міської влади вирішили встановити її саме на перетині вулиць.

Ганна Петрівна Бондар живе у селі під самісінькою Полтавою. Навіть у «міській» квартирі п'ятиповерхового будинку, спорудженого тамтешньою (тепер уже, на жаль, «напівлежачою») біофабрикою, на якій пропрацювала три десятиліття. А народилася 1923 року в «класичному» полтавському селі Лиман Другий, що поблизу Решетилівки. Тієї самої, яка відома всьому світові передовсім унікальною вишивкою «білим по білому». Хоча полотно долі уродженки благодатного краю ткалося переважно з чорних ниток. Можливо, навіть із найчорніших у новітній історії нашого народу. Чи не для того «зав'язувалися» ті нитки у вузлики на цій жінці, щоб вона пройшла всіма колами пекла, запам'ятала все і розповіла нащадкам про те, чого не хочуть помічати сьогоднішні плакальники за «світлим минулим»...

Позавчора вранці в одній iз квартир на шостому поверсі багатоповерхівки на вулиці Дослідній у Полтаві пролунав потужний вибух. Він зруйнував дві кімнати і кухню, обпік обличчя, руки та ноги й обпалив волосся 15-річному хлопцю, котрий на момент вибуху перебував у згаданому помешканні один. Підлітка госпіталізували, за даними медиків, він отримав 16 відсотків опіків тіла. При цьому, можна вважати, йому ще дуже пощастило. Фахівці переконані: якби концентрація газу в квартирі була вищою, наслідки вибуху для хлопця виявилися б фатальними, а руйнування будинку — набагато серйознішими.

Минулої суботи лідери громадянського руху «Народна самооборона» Юрій Луценко та Микола Катеринчук «наступали» на Полтавщину. Чільні «самооборонці» зустрічалися з мешканцями двох міст, Кременчука та Лубен, і двох селищ-райцентрів — Машівки та Решетилівки.