Безумовно, остаточно говорити про те, що призвело до трагедії у Дніпропетровську, можна буде лише після оприлюднення офіційної версії причин вибуху по закінченні розслідування. Сьогодні йдеться лише про теоретично допустимі варіанти того, що трапилося. «Найбільш вірогідним може бути припущення, що в системі газопроводу низького тиску сталося підвищення тиску десь до 1,5 кілограма на кв. см, що, звісно, недопустимо при розрахунку на 0,05 кг, — поділився з «УМ» своїм баченням заступник голови правління з питань надзвичайних ситуацій і капітального будівництва ВАТ «Київгаз» Євген Шевчук. — Це міг бути збій в роботі одного з газорегулятивних пунктів. Нині обладнання демонтовано і відправлено на експертизу. Лише після цього можна буде говорити про щось більш предметніше».

Значення доброякісної питної води для функціонування людського організму важко переоцінити. Результати численних досліджень вітчизняних та зарубіжних учених свідчать, що питна вода та її якість істотно впливають на організм і стан здоров’я людини.

Справа про сплюндровані національні символи на найбільшій вершині України набрала резонансу в п’ятницю по обіді, а вже в суботу в.о. голови СБУ Валентин Наливайченко відзвітував про результати слідства. Отож Служба безпеки встановила, що фотографії на сайті «Євразійського союзу молоді» — імітація й монтаж, а самі «євразійці» дещо перебільшили свої подвиги. О цій порі року на Говерлі вже дуже холодно і дикий вітер, тож вандали зняли тільки те, що знімається, — металевий тризуб, який вони кинули під ноги. Гранітну стелу на честь Конституції України та пам’ятну плиту Греко–католицької церкви розбити молотками не вдалося, тож їх просто розмалювали емблемами «ЄСМ», фарбою з балончика. Решта — вдалий фотомонтаж Леоніда Савіна, адміністратора веб–сторінки «ЄСМ» і, за даними СБУ, — одного з учасників виправи на Говерлу.

Показушний вандалізм на Говерлі чітко засвідчив, як–то кажуть, хто є «ху...» в українській політиці.
Національні, державні символи — це святе. Їх плюндрування має викликати гнівну реакцію будь–якої партії, зареєстрованої на території України, що себе поважає і живе за юридичними та моральними законами саме нашої країни, а не якоїсь іншої. Це як у випадку, коли нарваний шмаркач матом посилає твою матір і дружину. Таке не можна пропустити повз вуха — потрібно реагувати.

На четвертий день після страшного вибуху будинок № 127 на вулиці Мандриківській враження приреченості й безвиході вже не справляв. І хоч рятувальникам до того, щоб остаточно розібрати завали, було ще далеко, групи людей із пожитками активно сновигали туди–сюди. Мешканцям другого під’їзду дозволили забрати зі своїх помешкань найнеобхідніше. А в першому люди змогли це зробити навіть на день раніше.

Суботнього ранку в Дніпропетровську йшов дощ. Нудний і затяжний. Але навіть у страшному сні не могло наснитися, що він комусь коштуватиме життя. На жаль, саме так і сталося.

...На нашій землі споруджується пам'ятник гнобителю українського народу, російській імператриці, вся діяльність якої стосовно України була спрямована на ліквідацію української автономії і нагадує хроніку окупації. 1764 року вона скасувала інститут гетьманства. Через рік — розформувала козацькі полки на Слобожанщині. 1775 року зруйнувала Запорозьку Січ як форпост української ідентичності та національної державності, роздала українські землі царським чиновникам та своїм лакузам. Олександр Пушкін справедливо звинуватив Катерину ІІ в тому, що вона «закабалила Малороссию». Катерина ІІ заборонила викладання української мови в Києво-Могилянській академії, запровадила навчання російською мовою. За часів її правління в Україні запроваджено кріпацтво — «панщину» як державну систему національного і соціального гноблення української нації. Під її керівництвом російські окупаційні війська придушили національно-визвольний рух — Коліївщину 1768 року та безжально розправилися з українцями, учасниками Турбаївського повстання 1789—1793 років.

Про те, скільки років виповнюється «перлині біля Чорного моря», у середовищі істориків точаться суперечки. За офіційною думкою, Одеса — місто молоде. 2 вересня їй «стукне» 213 років. За дату заснування міста прийнято 1794 рік — саме в ті часи (1789—1791) під час російсько-турецької війни російське військо і запорозькі козаки під проводом А. Головатого і З. Чепіги здобули ці терени з поселенням Гаджибей (Хаджибей, Качибей, Качибеїв). У 1792—1794 рр. Гаджибей перебудували під керівництвом фельдмаршала О. Суворова на військову пристань і 1795 р. (лише!) перейменували на Одесу на підставі помилкового здогаду, що тут із IV ст. до н. е. по кінець IV ст. н. е. існувала грецька колонія Одесос. Отже, «заснуванням» міста під назвою Гаджибей вважають 1794 рік, а не 1795-й, коли його перейменували. Оскільки в цьому випадку не заперечується попередництво Гаджибея в історії Одеси, то, можливо, треба дослухатися до тих істориків, які наголошують, що вiдлік вiку Одеси слід вести з 1415 р. — першої згадки про Качибей у Литовському літописі. Цей факт був би додатковим козирем у руках тих, хто заперечує, що народження міста вiдбулося за наказом російської імператриці від 27 травня 1794 року.

У центрі Одеси на місці знесеного в червні пам'ятника «Потьомкінцям — нащадки» бригада будівельників завершує монтувати монумент російській імператриці Катерині II. Як повідомив журналістам головний художник міста Володимир Чепелєв, на гранітному підніжжі закріплено високий п'єдестал, на якому встановили скульптуру російської імператриці. Поряд iз нею розмістили фігури Григорія Потьомкіна, Платона Зубова, Йосипа Дерібаса та Франца Деволана. Відкриють скульптурну композицiю 2 вересня, на День мiста.

Минулого місяця уряд «порадував» українців, які за власні кошти вирішили порятуватися від непомірно високих цін на тепло та гарячу воду, встановивши автономне опалення, — заборонив взагалі встановлювати в багатоквартирних будинках індивідуальне опалення. Щоправда, через деякий час уряд трохи спохватився і додав: заборона тимчасова, поки не будуть виписані єдині правила та норми. Однак у благі наміри державних мужів щось віриться важко. Менш за все думають вони про безпеку громадян, мабуть, бояться, що непомірно високі комунальні тарифи підштовхнуть українців рахувати свої гроші й шукати альтернативні джерела опалювання власних помешкань. І це може стати масованим ударом по централізованих схемах теплопостачання, тобто по стабільних грошових річках, що пливуть до комунальних кишень. Бо платитимуть громадяни, в яких стоять свої котли й лічильники, набагато менше, ніж платять теплокомуненерго і водоканалам нині.