Станом на 17.00, коли верстався цей номер «УМ», консультації на Банковій завершилися. За словами Петра Симоненка, який першим дав коментар журналiстам, компромiсу не досягнуто. Що це означає — розпуск парламенту чи подальші переговори, стало вiдомо вже пiзнiше ввечерi.
Юрій Луценко йшов на з'їзд НСНУ як гість, представник партнерського руху «Народна самооборона». У руці він тримав свіжий номер «України молодої», а вбраний був у діловий костюм із краваткою. На питання, де його бойова малинова сорочка з кулаком «Самооборони» на грудях, у якій він напередодні виступав на засіданні Комітету національного порятунку, Юрій відповів: «Чекає вечора» (хоча, забігаючи наперед, скажемо, що на сцену Майдану Луценко вийшов у білому светрі).
Сказати чесно, йти на суботні акції в центр Києва було лячно. Але не через те, що «регіонали» підвезли з провінції тисячі демонстрантів. І не тому, що була інформація про можливі сутички і провокації. Переживав за Майдан — той, який постав у 2004 році, а потім був провалений у глибокий сон політичними чварами і людським розчаруванням. Були побоювання, що акція «зРаду — геть!», яку ініціювала опозиція, стане ще одним свідченням того, що Майдан — у глибокій комі.
Про те, що цей з'їзд «Нашої України» був інакшим, ніж попередні, у своїй промові з трибуни заявив навіть постійний гість НСНУшних форумів патріарх Філарет. І справді, на IV з'їзді «Народного союзу «Наша Україна» необов'язкові суперечки звелися до мінімуму, голосування були вельми близькими до одностайних. Партія підбила підсумок 5-місячного періоду очищення й реабілітації, і тимчасовий «кризовий менеджер» Віктор Балога передав віжки правління вже повноцінному голові — В'ячеславу Кириленку. Петро Порошенко програв «останній і рішучий бій» за вплив у «Нашій Україні», а заодно було поставлено крапку в дискусії про те, чи не варто Вікторові Ющенку очолити цю партію. Не варто.
Що таке басейн знають усі. А от що таке басейна, змогли б пояснити хіба що мешканці Софіївського району Дніпропетровщини. Ці басейни (саме жіночого роду) у своїх садибах софіївчани почали будувати не від доброго життя. Адже район страшенно потерпав від браку води. І це в той час, коли через Софіївщину проходить магістральний водопровід! Що найдивовижніше, така ситуація була вигідною місцевій владі, яка, здавалося, навпаки, мала б тільки дбати про благополуччя району...
На перший погляд, до Українського дому потрапити непросто — центральний вхід повністю загороджений синьою сценою, з якої через кілька годин виступатимуть члени «коаліції національного єднання» та їхні ідейні соратники, навколо стоїть міліція. Однак насправді, як з'ясувалося, пройти всередину можна без проблем — там відбувається багато конференцій і виставок, тому «пропускну» систему встановлювати марно. Металеві «рамки» стоять лише перед входом до залу, де зазвичай відбуваються концерти.
Примара дострокових виборів набирає дедалі чіткіших обрисів.
Секретаріат Президента натякнув на те, що відповідний указ глави держави вже підготовлений, і у верхнiх ешелонах політикуму одразу повіяло духом вольниці — розпуском парламенту. І ось уже на Банковій збираються групи людей із помаранчевими прапорами — на підтримку ідеї розпуску. Юлія Тимошенко терміново повертається з Франції — «тиснути» на Ющенка, аби не передумав. А перелякана правляча коаліція скликає своє засідання й погрожує Президенту імпічментом.
Отже, принаймні однієї мети — збити пиху із самовпевнених коаліціонерів — на Банковій точно досягли. Навіть зовнішній вигляд деяких високопосадових членів більшості свідчить про те, що переляк там аж ніяк не надуманий. І, в принципі, небезпідставний. А от чи будуть дострокові вибори і коли — це, як кажуть англійці, «залежить...».
Політолог Вадим Карасьов рідко помиляється. Його політичні прогнози зазвичай справджуються, а оцінки вирізняються точністю й об'єктивністю. Тож «УМ» вирішила поцікавитися у директора Інституту глобальних стратегій його оцінкою поточних подій в українському політикумі, розворушеному після зимової «сплячки», та баченням подальшого розвитку цих подій. Принагідно пан Карасьов відкрив невеличку таємницю: «Політики насправді значно простіші й менш розумні, ніж здається. А завдання політологів — їх «облагороджувати» й трохи ідеалізувати, аби люди думали про них трохи краще»...
Серед 12 претендентів на посаду президента Франції лише чотири мають потенційні шанси на вихід у другий тур. Решта — лише барвисті статисти в цій грі. Ще раз погляньмо на дані опитувань соціологічної служби IPSOS: Ніколя Саркозі — 31,5 відсотка, Сеголен Руаяль — 24,5, Франсуа Байру — 19, Жан-Марі Ле Пен — 13,5. Це при тому, що 16 відсотків виборців досі не визначилися, за кого голосувати. Тож сюрпризи можливі. Найбільш реальні шанси подолати перше коло виборчих змагань, які відбудуться 22 квітня, й потрапити у другий тур мають, окрім Ніколя Саркозі, Сеголен Руаяль та Франсуа Байру.
