Кожен «просунутий» кандидат у президенти України неодмінно повинен уміти три речі: терпляче вислуховувати все, що про нього кажуть люди, оперативно відповідати на неочікувані запитання і користуватися комп'ютером, бо куди ж без нього в ХХІ столітті? «УМ» вирішила перевірити, наскільки на це здатні фаворити нинішньої президентської гонки. Ми запросили їх у чат — найдемократичніший спосіб спілкування. Сидячи за комп'ютером, ви можете не лише поцікавитися в кандидата про все, що заманеться, а й коментувати процес по ходу чи просто теревенити з іншими відвідувачами. Щоправда, то вже право VIP-гостя — відповідати на ваші закиди й дотепи чи ні.

Що робить із матеріальними цінностями та промисловими підприємствами одна з ворогуючих сторін у війні, змушена відступати під наступом противника? Тут усе просто: щось із важливого майна евакуюють, щось ліквідують, аби не дісталося супостатові... А якщо йдеться про політичну війну, в даному випадку — про вибори нового Президента? В управлінні нинішніх господарів Банкової є чимало державних потужностей, які забрати з собою на Кіпр неможливо фізично, висадити в повітря — шкода, зате можна... Так, приватизувати. І якщо раніше про такий розв'язок гадалося передусім у контексті всіляких Криворіжсталей та Укртелекомів, то сьогодні документи, які потрапили в розпорядження «УМ», дають підстави робити схожі висновки щодо святая святих держмайна — Державного управління справами. Інакше як тріумф цинізму цю бюрократично-бізнесову операцію кваліфікувати важко. Схоже, Віктор Медведчук не просто спалює за собою всі мости, готуючись «здати пост» глави Адміністрації Президента, а й поспішає перетягнути через ці мости на інший, приватний, бік якомога більше матеріальних цінностей, що перебувають нині у віданні ДУС — підпорядкованого Адміністрації Президента «спеціального державного органу з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших органів».

Чому друг і «зв'язківець» Михаiла Саакашвілі та Віктора Ющенка, апологет «трояндової революції», підприємець і народний депутат є однією з головних мішеней для владних майстрів компромату, сам Давид Жванія розповідає в інтерв'ю «УМ»

На багатотисячному мітингу під Центрвиборчкомом у день висування кандидатів у президенти, 4 липня, Віктор Ющенко, звертаючись до юрби, серед представників сотень міст і сіл особливо виділив делегатів Мукачева. Лідер коаліції «Сила народу» назвав громаду саме цього закарпатського містечка прикладом того, як потрібно відстоювати свій демократичний вибір у боротьбі із владою. 18 липня минуло вже три місяці з часу найскандальніших місцевих виборів в Україні, а «бій» між висуванцем «Нашої України» Віктором Балогою й підтримуваним есдеками Ернестом Нусером не забувається й проектується на президентську кампанію в усій Україні. «Мукачівська епопея», «вибори по-мукачівськи», навіть сама назва «Мукачів» стало невід'ємною частиною політичної лексики. То хто ж виграв, а хто програв за підсумками виборів у стародавньому місті над Латорицею на крайньому заході України? Висновки з цієї новітньої історії повинні зробити для себе всі.

Своїми думками про досвід Мукачева, теперішню ситуацію в місті після виборів міського голови та в Україні — перед виборами Президента ділиться екс-кандидат у мери Мукачева, керівник «Нашої України» на Закарпатті, народний депутат Віктор Балога.

Якщо раніше в когось іще були сумніви в тому, що президентська кампанія-2004 претендуватиме на звання найбруднішої і найзапеклішої в історії незалежної України, то після 4 липня, коли перші учасники «великих перегонів» вирушили на дистанцію, навіть найбільш наївні оптимісти переконалися: боротьба йтиме не на життя, а на смерть. Адже прихід до керма держави нової команди, за якої для всіх — і найбагатших, і найбідніших — закони діятимуть однаково, означатиме політичну смерть нинішньої влади. Тим, хто пригрівся при Кучмі й компанії, таки є що втрачати — за оцінками опозиційних аналітиків, кожна кланова «сім'я» в Україні щоденно отримує близько 20 мільйонів доларів тіньових прибутків. І заради того, щоб зберегти такий стан речей і надалі, вони робитимуть усе, аби Віктор Ющенко не став Президентом — у хід уже пішли і провокації, і наклепи, потоки пропагандистського бруду, спрямованого на кандидата від опозиції, та єлею, яким щодня «змащують» кандидата від влади головні телевізійні канали. Але не для того опозиційні сили йшли на вибори, аби програти. І в Блоці Тимошенко, і в «Нашій Україні» точно знають: їхній спільний кандидат обов'язково переможе і вже через якихось чотири місяці Україна зміниться на краще. Про те, що саме дає опозиціонерам підстави для такої впевненості, «УМ» дізнавалася у голови Української народної партії, члена Координаційного комітету коаліції «Сила народу» Юрія Костенка.

Як «УМ» уже повідомляла, голову Тернопільської обласної державної адміністрації Івана Курницького звільнено з посади за невідповідну поведінку під час ліквідації наслідків стихії, що завдала регіону величезних збитків 10—11 липня цього року. Саме таку причину звільнення підтвердив місцевим журналістам під час представлення нового голови ОДА і віце-прем'єр-міністр Іван Кириленко. А новий голова виявився тернополянам дуже навіть знайомим...

Після тривалого затишшя у Вінниці знову почали розігріватися пристрасті, які яскраво свідчать про загострення протистояння різних політичних груп напередодні президентських виборів. Точкою прикладання сил на цей раз обрано посаду секретаря міськради — де-факто другу за значенням після посади міського голови. Свого часу на неї більшістю голосів було обрано Віктора Козака, який очолює обласний осередок партії «Реформи і порядок» (від минулої суботи — «Наша Україна») й має репутацію людини толерантної, здатної знаходити компроміси і згладжувати гострі кути.

Лідер «Нашої України» прибув на Івано-Франківщину по полудні минулої п'ятниці, аби саме тут, за традицією, відсвяткувати день проголошення Декларації про державний суверенітет України і здійснити черговий — тридцятий за своє життя — ритуал сходження на Говерлу. Між прес-конференцією в івано-франківському аеропорту та вечірнім прямим ефіром на місцевому телебаченні «Галичина» В. Ю. встиг поспілкуватися з понад десятьма тисячами учасників двох вічів — у Коломиї та обласному центрі Прикарпаття. Простий народ тут завжди зустрічав його з любов'ю, а тепер, після старту президентських перегонів, щира любов поєдналася з надією.