Минулої суботи, приблизно о п’ятій ранку, на головній вулиці Луганська «пов’язали» депутата міської ради Арсена Клінчаєва. У ніч на 9 січня «регіонал» разом зі своєю співмешканкою займався тим, що їздив по Луганську й «розстрілював» фарбою ворожі — переважно тимошенківські — бігборди. «Зброєю» були колби електричних лампочок, наповнені фарбою. От на цьому «пейнтболі» міліція Клінчаєва й застукала. З переляку «польовий командир» почав просто в машині трощити докази.

Останнім часом шахраї Луганщини усе частіше виступають у ролі псевдоправоохоронців. Як і в даній справі, про яку повідомили «УМ» у прес–службі Луганського міського управління міліції. Так, 30–річний Владислав Кривич (прізвище змінено) вже мав судимість за крадіжки, пограбування та шахрайство. Звільнився він лише влітку 2009 року, а вже у вересні знову почав свою «цікаву» діяльність: перш за все, придбав у збройовому магазині шумовий пістолет. Із наплічною кобурою — очевидно, для того, аби надійніше вжитися у свою нову роль. Адже тепер він вирішив видавати себе за співробітника обласної прокуратури.

Сьогодні уже немає колишньої потреби доводити очевидне: українці завжди були готові захищати власну гідність. Аж до збройного повстання. Утім є можливість додати нові штрихи до загального історичного полотна наших визвольних змагань. І вони, ці штрихи, іноді прорізаються несподівано, здавалося б, без будь–якого зв’язку з темою, якою ти в даний момент займаєшся. А може, це, навпаки, закономірність? Натяк на те, що все в цьому житті тісно пов’язано.

Виявляється, в Україні й під час світової кризи підприємство може не лише битися за виживання, але й розвиватися. Причому не в сенсі «купи–продай», а розбудовувати пристойні промислові підприємства. Доказом цьому може бути завершення будівництва в Алчевську нового заводу «Метали й полімери». Реалізація проекту обійшлася його ініціаторам більш як у 400 мільйонів гривень. А окупитися він має впродовж п’яти років.

Російське прислів’я щодо того, чи може одяг красити людину, зазнало на Луганщині чергове фіаско. Виявляється, міліцейський мундир цілком може перетворити пересічного кримінальника на завзятого борця із цілою низкою правопорушень у сфері торгівлі. І не тільки в ній.

На початку року «Україна молода» повідомляла про скандальні результати перевірки кількох вугільних підприємств Луганщини на предмет автентичності саморятівників, що були на «озброєнні» у гірників. Саморятівник — це прилад, який захищає органи дихання під час пожеж або викидів метану в шахті. Згідно з Правилами безпеки, кожна людина, що спускається під землю, зобов’язана мати його при собі: не раз і не сто разів цей сіренький циліндр зі специфічним начинням рятував чоловічі життя. Так–от, практично чверть саморятівників на перевірених шахтах виявилася тоді фактично саморобними.

Співробітники Служби безпеки України виявили факти продажу в торговельній мережі обладнання, призначеного, можна сказати, для відверто шпигунської діяльності. Тобто для негласного отримання аудіо– та відеоінформації. Як повідомляє прес–служба управління СБУ в Луганській області, у деяких комерційних павільйонах торгували відеореєстраторами, замаскованими під авторучки, брелоками для ключів із вмонтованими всередину мініатюрними відеокамерами тощо. На думку правоохоронців, продаж подібної шпигунської продукції здійснювався в обхід діючого законодавства, зокрема Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності».

Крадіжки металобрухту давно стали в Україні буденною справою. Але іноді й у цій царині трапляються пригоди, здатні здивувати непосвяченого в тонкощі справи стороннього спостерігача. От, наприклад, у м. Щастя троє спритників примудрилися вкрасти... причал.

Буквально напередодні керманич луганської обласної організації Партії регіонів, «права рука» Януковича в парламенті Олександр Єфремов повідомив землякам, що в лавах «регіоналів» жодного розколу немає й не буде — а вже наступного дня з «синьої» фракції міської ради в Ровеньках, грюкнувши дверима, вийшло 18 депутатів (доти фракція налічувала 26 осіб).

Про вбивство власної дружини чоловік повідомив сам, зателефонувавши пізно ввечері до чергової частини міського відділу міліції Антрацита. Двоє неповнолітніх дочок у цій родині, втративши матір, майже напевно скоро залишаться й без батька. Принаймні на кілька довгих років. Причиною трагедії, за «усталеною» традицією, стала оковита. Менш традиційним було те, що в цьому випадку зловживала представниця слабкої статі.