Втрати Києва за всі періоди загарбань — від Батия до Сталіна і Гітлера — можуть виявитися мінімальними порівняно зі збитками, що їх завдає нинішня міська влада. Київ гине не тільки в соціокультурному сенсі (хоча чого варта сама лише зруйнована лаврська брама або Київська фортеця?!), він може поступово загинути й у прямому розумінні цього слова — одна з «висоток» Троєщини, побудованих абияк і з метою якнайшвидше «відбити» вкладені у будівництво гроші, вже перетворилася на «Пізанську вежу» місцевого розливу. Не керована ані логікою розвитку міста, ані здоровим глуздом забудова Києва триває й надалі, бо кращого заробітку, аніж викачування грошей зі столичної нерухомості, на сьогодні в Україні просто не існує. Тож ті, в чиїх руках розподілення земельних наділів, із впевненістю заміщають Бога на землі. «УМ» вже писала про те, як 1 жовтня на сесії Київської міської ради стався нечуваний досі «атракціон чиновницької щедрості»: сотні гектарів столичної землі перейшли у приватні руки. Доходи від цієї оборудки дехто рахуватиме мільярдами доларів. Даним матеріалом ми підсумовуємо все, що вдалося дізнатися «УМ» про цю справу.

Із головою Партії захисників Вітчизни Юрієм Кармазіним ми зустрілися в його офісі на Хрещатику, де невдовзі може з’явитися нова табличка — «Приймальня народного депутата».Відомого правозахисника та законотворця, який тривалий час пропрацював прокурором та суддею на Одещині, вже вчетверте обрано до парламенту (від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 58 у списку). Рік тому, народний депутат ІІ, ІІІ та ІV скликань на чолі Блоку Юрія Кармазіна пішов на вибори окремою колоною, але до ВР не потрапив. Нині ж очолювана ним партія увійшла до блоку «НУНС» й «вимушена ізоляція» для пана Кармазіна, як він сам називає своє півторарічне перебування поза великою політикою, завершилася. Наша розмова виявилася доволі відвертою: пан Кармазін не шкодував критики як для опонентів, так і для окремих соратників.

Учора Вищий адміністративний суд продовжив розгляд справи за позовом п’яти партій, які брали участь у парламентських виборах. Попри те, що деякі учасники процесу відверто намагаються затягнути процес, є дані, що ВАС може винести своє рішення вже сьогодні.

Змушений визнати власну помилку: «молодогвардійська» істерія на Луганщині, про яку автор цих рядків писав наприкінці вересня, досі не закінчилася. Точніше, вона плавно перетекла в істерію «анти–ОУНівську», зрештою — в антипрезидентську. Керує процесом усе та ж обласна рада на чолі з Валерієм Голенком — вірним продовжувачем справи Віктора Тихонова (того, що головував на горезвісному сепаратистському шабаші в Сіверськодонецьку).

Лідери Блоку Юлії Тимошенко та «Нашої України — Народної самооборони» домовилися про те, що позачергові вибори мера Києва і депутатів Київради мають відбутися ще до кінця цього року. Це закріплено в проекті закону «Про призначення позачергових виборів депутатів Київської міської ради і київського міського голови», який «НУНС» і БЮТ мають намір прийняти в числі першочергових після початку роботи нової Верховної Ради, пише газета «Коммєрсант–Україна».

Офіційні результати дострокових парламентських виборів у Польщі ще не оприлюднено. А за даними екзит–полів, вибори закінчилися тріумфальною перемогою лібералізму над соціал–ізоляціонізмом, перемогою «Громадянської платформи» над «Правом і Справедливістю», і особисто Туска над правлячим дуетом Качинських. Після оголошення попередніх результатів лідер «ГП» Дональд Туск заявив, що «є найщасливішою людиною на землі», що й не дивно, враховуючи, скільки «поту і сліз» коштувала «Платформі» ця перемога.

Завтра в Польщі відбудуться дострокові парламентські вибори. Передвиборчі розклади до болю нагадують нещодавно пережите Україною. Є затяте суперництво «помаранчевих» союзників — право­консерваторів з «Права і Справедливості» та лібералів із «Громадянської платформи». Лунали нескінченні взаємні підозри, звинувачення в соціальному популізмі, кумівстві та узурпації влади. Майже дзеркальна ситуація була і з «польським Морозом» — лідером «Самооборони» Анджеєм Леппером, котрого урядові екс­«побратими» звинуватили в більшості політичних гріхів. Подібними до українських були й безкомпромісна передвиборча агітація, безсоромні спроби спекулювати на почуттях правовірних католиків і ксенофобських інстинктах неосвічених патріотів. Та ж підміна чиновницького критерію фаховості відчуттям ліктя та упокореною лояльністю. Ті ж фрейдистські марення виборців, які самовіддано хотіли вірити у те, що розсварені «батькиреформатори» Туск із Качинськими таки «помиряться» у коаліційному екстазі. Те ж типово українське намацування післявиборчих векторів — чи то праворуч заблукати, чи загрузнути у нескінченних пошуках стабільності.
Щоправда, на відміну від нас, у Польщі є чітка поляризація партійних програм і кожен виборець може знайти в лідерах перегонів десять відмінностей. Є й момент, що відрізняє дві країни: нема побоювань, що якийсь Гжегож Підрахуй, «підбриє» відсотків із десять голосів, і внаслідок цього російська агентура в уряді виведе Польщу з НАТО чи ЄС.

Схоже, БЮТ поквапився з прогнозом про те, що новообрані депутати зможуть прийняти присягу вже в жовтні. По–перше, на організацію роботи Верховної Ради чергового скликання відводиться 25 днів із моменту оприлюднення результатів виборів. По–друге, саме оприлюднення відтерміновується: Вищий адміністративний суд заборонив газетам «Голос України» та «Урядовий кур’єр» друкувати відповідну постанову ЦВК доти, доки не буде розглянутий позов від комуністів. Нагадаємо: депутат від КПУ Сергій Гмиря просить суд визнати дії ЦВК по встановленню результатів виборів неправомірними через нібито масові порушення виборчого законодав­ства 30 вересня. Раніше до суду звертались також соціалісти, проте їхню скаргу Феміда відхилила, оскільки автор позову — Іван Бокий — клопотав перед судом стосовно того, аби визнати вибори недійсними на підставі помилок у списках виборців. Суд відмовив Бокому, зазначивши, що не розглядатиме правопорушень, учинених до дня голосування.