Сьогодні ми публікуємо результати конкурсу прогнозистів «Вибори–2007», оголошеного в «УМ» від 25 вересня. У змаганні «нострадамусів» узяли участь майже три сотні читачів нашої газети з усіх регіонів України, які захотіли перевірити свою здатність передбачити результати дострокових виборів до Верховної Ради 30 вересня.

«Зві–а–ді! Зві–а–ді!» — скандували вчора учасники мітингу, зустрічаючи сина першого президента Грузії Звіада Гамсахурдії, Константина. «Ми зібралися для будівництва Грузії, де головна мета й цінність — людина. Сьогодні — день початку нашої перемоги!» — запевнив Гамсахурдія–молодший, який очолює політичний рух «Свобода». Колись його батька називали диктатором. Тепер Константин — один із лідерів об’єднаної опозиції, яка зібрала в центрі грузинської столиці найбільшу кількість людей з часу «революції троянд». Тієї, що за рік до нашої Помаранчевої привела до влади Михаїла Саакашвілі.

До початку старту нової Верховної Ради залишається дедалі менше часу. Незважаючи на це, Блок Литвина досі не заявив чіткої позиції щодо участі в коаліції, яку взялися створювати БЮТ і «НУНС». Представники БЛ взяли паузу й кажуть, що підуть на переговори тільки після того, як запрацює новий парламент.
Керівник виборчого штабу Блоку Литвина Ігор Шаров натякає на те, що найбільш оптимальним варіантом є коаліція, де буде представлена «вся Україна», очевидно — «широка». Взагалі, в Шарова непроста історія стосунків із «помаранчевими», і йому завжди був ближчим інший табір: у 2004–му він працював у штабі Януковича, після Помаранчевої революції мав проблеми із новою владою, а, наприклад, торік від «антикризової» коаліції його пропонували на посаду голови Антимонопольного комітету.
Додамо, що з Шаровим особистого спілкування не вийшло. Відповіді на запитання ми отримали через електронну пошту.

Розмова з відомим львівським істориком і українським інтелектуалом відбувалася відразу після того, як минулої суботи пан професор отримав чергову громадську нагороду. Премія Фундації Антоновичів була присуджена йому за минулорічну працю «Пророк у своїй вітчизні: Франко і його спільнота». У подячній промові Ярослав Грицак повідомив, що через цю книгу багато франкознавців перестали з ним вітатися і нагадав, що подібна ситуація була і з молодим Франком, оскільки той у свій час загрожував усталеним цінностям своєю інакшістю. Грицак також прагне бути іншим і заявляє, що він є загрозою національним міфам. І водночас оптимістично дивиться на майбутнє України, яка, каже, вже вийшла зі зони найбільших історичних катастроф.

89–річний Євген Стахів майже щороку приїздить з Америки в Україну. Найбільше він полюбляє Донеччину, адже в роки Другої світової війни очолював там українське підпілля, що боролося за вільну Україну «без Гітлера й Сталіна». Цьогорічна подорож також не обійшлася без відвідин Донецька. «Я вважаю, що то найважливіша територія України, — каже пан Євген. — Чи є вибори, чи немає, але Донбас залишається індустріальним серцем України».

Ну ось вони нарешті й закінчилися — позачергові парламентські вибори 2007 року. Принаймні в тому їх етапі, який передує складанню присяги новообраними депутатами, було поставлено крапку: в суботу офіційні видання «Голос України» та «Урядовий кур’єр» опублікували результати підрахунку голосів виборців та списки тих кандидатів у нардепи, які пройшли до парламенту. Нагадаємо, ці дані Центральна виборча комісія оприлюднила ще 15 жовтня. Однак Вищий адміністративний суд, який розглядав позов п’яти політичних сил, незгодних із підсумками виборів, забороняв офіційним газетам публікувати результати, доки справу не завершено.

У Чернігові досі міцна коаліція «помаранчевих» і «біло–червоних», схоже, дає чималу тріщину. Причиною розбрату став розподіл коштів для соціально значимих об’єктів області. Щорічно за рахунок обласного бюджету і державної субвенції тут виділяється кілька мільйонів гривень на газифікацію населених пунктів, ремонт, добудову довгобудів, придбання обладнання тощо. Тобто це гроші на латання дірок у соціальній ковдрі регіону. З політичної точки зору, це дуже привабливе підґрунтя для піару своєї політичної сили, особливо під час виборів та одразу після них. Саме навколо цих грошей і розгорілася суперечка на XIII сесії Чернігівської обласної ради.

Були нашими, стали їхніми. «Регіональна» більшість Харківської міськради дала згоду, аби почати знищувати центральний парк імені Горького, і дозволила дорубати напівживий сад Шевченка. Аргументи «помаранчевих» і «біло–сердечних» опозиціонерів, можливо, й зачепили когось із більшовиків за живе, але жорстка партійна дисципліна вкотре зробила своє. Ліс рук після монотонної промови міського голови — і сотні дерев в одну мить пішли під сокиру.

Наскільки є реальним кожний із запропонованих варіантів усунення «черновеччини», сказати важко. Деякі з них, як ми бачимо, впираються у роботу Верховної Ради, яка ще навіть не почалась. Сам Леонід Черновецький не вірить у жодні дострокові вибори, називаючи їх «нерозумним і невдалим жартом». Хоч як прикро, але Партія регіонів, що нібито вже дала належну оцінку роботі Черновецького в Київраді, досить скептично ставиться до того пункту в коаліційній угоді між БЮТ та «НУНС», який передбачає переобрання столичного голови. «Щодо виборів, то це тільки заяви, за якими нічого не стоїть і нічого не пропонується. Юридичного механізму я наразі не бачу, тому переобрання Київради і мера — під питанням, навіть за умови створення у парламенті демократичної коаліції», — коментує Василь Горбаль.