Група народних депутатів учора зареєструвала у Верховній Раді законопроект про внесення змін до парламентського регламенту. Схвалення цього закону допомогло б розв’язати парламентську кризу, відзначив на вчорашній прес–конференції один з авторів про­екту, «нашоукраїнець» Микола Катеринчук.

Парламент заблокований і паралізований не просто так — у цьому зацікавлена не лише Партія регіонів, а й, значною мірою, секретаріат Президента. Ініціатива в політичній ситуації, що склалася, належить не уряду, і тим більше — не парламенту, а саме Банковій. І партія «Народний союз «Наша Україна» (основа фракції блоку «НУНС») «посипалася» саме зараз також невипадково: вихід із лав НСНУ сімки неостанніх партійців та заяви про створення нової політичної сили «під Президента» — елемент багатоходової комбінації.
Наведені твердження вже стали очевидними для політологів, політичних гравців різного штибу, і не лише їх. Залишається тільки з’ясувати, яка саме комбінація має розігруватися.
Схоже, ще два–три тижні тому навіть «круп’є» нашого політичного казино не мали чіткої відповіді на це запитання. Але нарешті мета «менеджменту» Банкової прояснюється: ще одні дострокові парламентські вибори, бажано паралельні з президентськими, а головне — конституційна реформа. Є думка, що саме такий «пакет» акцій загальнодержавного масштабу — чи одночасних, чи трохи розділених у часі — міг би трохи розплутати клубок суперечностей у нинішній владі, змінити конфігурацію більшості й меншості в парламенті, а заодно вирішити питання переобрання Віктора Ющенка на другий президентський термін. Гра ва–банк? Авжеж. Але ж кажуть: хто не ризикує, той не п’є шампанського.

Позавчора новий склад Націо­нальних зборів Куби на своєму першому засіданні одноголосно обрав главою Державної ради (тобто президентом країни) на п’ятирічну каденцію 76–річного Рауля Кастро. Фактично президента та його заступників обирає не сам парламент, а обрана ним Держрада у складі 31 члена. Вибори в Держраді були безальтернативними.

Учора засідання Верховної Ради знову не відкрилося, зате в кінці тунелю, набитого повітряними кульками з написами «НАТО — ні!», начебто з’явився просвіт. Принаймні в цьо­му запевняє Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. «Я бачу, що у фракцій меншості, які блокують трибуну, з’явилося бажання зайти в сесійну залу», — сказав учора спікер.

Робочий візит Президента Ющенка до Парижа був коротким, як тост. Багатьом ця поїздка, яка охопила позавчорашній вечір, здалася несподіваною. За даними «УМ», вона готувалася з минулого тижня. А от кореспондент агенції «Франс пресс», яка телефонувала в нашу амбасаду в Парижі, каже, що в посольстві України не знали про візит.

Олександр Омельченко вже два роки як не мер Києва, але зберіг у собі стару чиновницьку звичку бути обережним у висловлюваннях і делікатним у кроках. За президентства Кучми це дозволяло йому порозумітися і з гарантом, і з тодішньою опозицією. Нині Омельченко — народний депутат від «НУНС», обраний за списком Луценкової «Народної самооборони»; чільний союзник Луценка в «боротьбі за Київ». Очолює парламентський Комітет з питань місцевого самоврядування та державного будівництва. Каже, що комітет працює, хоча парламент простоює вже більше місяця.
На лацкані піджака Сан Санич носить не значок нардепа, а герб Києва. 69–річний політик, котрий більше звик бути господарем, підвищує голос, коли говорить про дії команди свого наступника Черновецького. І сам відкидає звинувачення, ніби за його, Омельченкового, мерства почалося розбазарювання землі й незаконне будівництво у столиці.

Олександра Домбровського можна впевнено називати довгожителем у головному владному кабінеті Вінниччини — на посаді голови облдержадміністрації розпочав відлік уже четвертого року. За період незалежності так довго тут не працював жоден із восьми його попередників. Нині він — один із претендентів на звання «Регіональний лідер року» загальнонаціональної програми «Людина року», підсумки якої підіб’ють у березні. Правда, про це Домбровський воліє не згадувати, акцентуючи увагу в розмові з кореспондентом «УМ» передусім на тому, що зроблено і що планується зробити в області.

Росіянин чухає потилицю: «Дивно. Принесли запрошення на вибори президента, а за кого голосувати — не написано!».

Триває підрахунок голосів після понеділкових парламентських виборів у Пакистані, але перемогу вже святкують як опозиціонери, так і прибічники чинного президента Первеза Мушаррафа. Як повідомляє з Ісламабада кореспондент Бі–Бі–Сі, більше приводів для радості все ж у представників опозиції. Пакистанський телеканал Geo TV повідомив учора, що після підрахунку більшої частини голосів дві провідні опозиційні партії країни набирають більшість у нижній палаті парламенту: 139 місць із 272.