Навряд чи сподівалася співачка Ірина Білик, що у Тернополі її виступ у рамках благодійного туру оцінять як «антиукраїнський». Обласний центр уже не раз відзначався різного роду акціями протесту з боку представників націоналістичних організацій щодо одіозних російськомовних виконавців чи українських артистів, які «не шанують своє».

Що таке Будинок творчості і наскільки важлива його атмосфера для митців, я знаю не з розповідей. Письменником був мій батько, тож свого часу не раз опинялася з ним у своєрідному раю. Там літераторів не обходили жодні робочі чи побутові проблеми, там їх оточували лише комфорт і чудова природа, а при бажанні — ще й цікаве товариство таких же творчих людей. І коштувало місячне перебування там зовсім недорого, оскільки основну (чи й усю) вартість оплачувала держава. Останнє, безперечно, зміцнювало у поетів та прозаїків відчуття власної значимості для суспільства, тому також сприяло натхненню та продуктивності творчої праці. В таких будинках їм справді суттєво по-іншому думалось, дихалось, працювалось. Ні, я аж ніяк не збираюся ідеалізувати цю частинку радянської культурної дійсності, бо дьогтю при тій порції меду більш ніж вистачало. Але щодо власне будинків творчості, то в новій Україні заміни їм взагалі не знайшлося — ні хорошої, ні поганої. Винятком трохи більше як півтора року тому став незвичайний і найперший у нашій державі приватний Будинок творчості «Потік Ірва». Незвичайний уже тим, що з'явився не десь у традиційній курортній зоні й не поблизу столиці, а в невеличкому містечку на півночі Тернопільщини. А щоб стала зрозумілою вся унікальність цього «притулку муз», насамперед треба познайомити читачів з його господарем.

У тернопільському прес-клубі реформ репрезентовано перший народний проект, пов'язаний з надзвичайно актуальною нині для всієї України проблемою. «Чужина» — це проект нашого гіркого, як полин, і безвимірного болем часу, коли майже сім мільйонів співвітчизників заради виживання власних родин змушені батрачити на панків ближнього і далекого зарубіжжя. «Чужина» — це розбиті дзеркала щасливих сімейних пар, вибілені сльозами безодні дитячих очей, позбавлених материнської любові і мудрої батьківської опіки. «Чужина» — це безмежний простір протягів зневірених українських душ, які, мов неприкаяні привиди, блукають рідною землею опісля новітнього рабства...»

Тернопільська громадська організація «Адаптаційний чоловічий центр» розпочала акцію iз залучення чоловіків до... безпечного життя. Як повідомив кореспонденту «УМ» керівник Центру Володимир Ханас, розпочати таку акцію спонукали як попередній досвід роботи з виявлення чоловічих проблем та сприяння в їхньому вирішенні, так і дуже невтішна загальна ситуація. Чимало фактів на підтвердження останньої було наведено під час презентації нового проекту. Наприклад, смертність українських чоловіків значно вища, ніж жінок, причому пов'язано це в основному із захворюваннями внаслідок зловживання алкоголем і нікотином, а також iз харчовими отруєннями, травмами та нещасними випадками. Заняття спортом практикує лише кожен десятий з них, майже кожен п'ятий мав венеричні захворювання. Представники сильної статі становлять 80 процентів самогубць і переважну більшість серед тих, хто переніс інфаркт чи інсульт.

Виступу в Тернополі відомої російської зірки Бориса Моїсеєва передувала невеличка провокація. Напередодні концерту хтось розклеїв по всьому місту листівки з повідомленням про «збір сексуальних меншин» ( і закликом у зв'язку з цим до обережності) якраз за тією адресою й о тій годині, коли мав виступати артист.

Управління з питань туризму Тернопільської облдержадміністрації почало розробляти незвичайні туристичні маршрути, пов'язані з національно-визвольною боротьбою ОУН-УПА в 40-50-ті роки минулого сторіччя. Як повідомив кореспондентові «УМ» начальник цього управління Михайло Лисевич, актуальність проекту продиктувало те, що приїжджі зі східних, центральних та південних регіонів України постійно цікавляться тими подіями та пов'язаними з ними місцями на території області.

Метою робочої поїздки Президента на Тернопільщину було ознайомлення зі станом справ у регіоні. Однак і під час наради з керівництвом області, і на зустрічі з журналістами розмова вийшла за межі локальних проблем. Відповідаючи на запитання представників ЗМІ, Віктор Ющенко, зокрема, однозначно заявив, що не має наміру підписувати указ про ініційоване нещодавно урядом звільнення з посад голів кількох облдержадміністрацій (серед них і Тернопільської). При цьому глава держави запевнив, що ніколи не стане заручником спонтанних рішень щодо заміни керівних кадрів, особливо на місцях. Тим паче, якщо в їхній основі лежать суто політичні мотиви.

Останнім часом на Тернопільщині активізувалися шахраї різних мастей, улюбленими жертвами яких є довірливі пенсіонери, особливо сільські. Позавчора на «вудочку» таких (наразі поки що невідомо, за «наводкою» чи випадково) потрапили і старенькі батьки голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Стойка, які проживають у селі Жизномир Бучацького району Тернопільської області. Серед білого дня до їхнього будинку завітали дві цілком пристойні на вигляд жінки, які представились працівницями соцзабезу.

Питанням, скільки ж я буду платити по-новому за свою квартиру, нині переймаються мало не всі пересічні українці. Із 1 вересня чиновники «ощасливили» нас підвищенням на 25 відсотків вартості електроенергії. А влада на місцях, виходячи з власних розрахунків, підвищує й собі тарифи на комунальні послуги — без цього, кажуть, ніяк не обійтися: газ же й світло дорожчають. Де управлінці більш «гуманні», там підвищення вiдбувається поступово вже кілька місяців, без особливих стресів для населення. Але у більшості регіонів про нові цифри у рахунках за комунпослуги повідомили раптово — ще й підвищили ціну удвічі-тричі. Як тут не запанікуєш! Тепер практично по всіх обласних центрах, де вдалися до «підігрівання» тарифів, у середньому класична трикімнатна квартира 60—65 метрів квадратних обійдеться її власнику гривень у 500 щомісяця. За умови мінімальної зарплати в Україні 375 гривень таке підвищення виглядає просто знущанням.
Звісно, будуть субсидії. За даними Мінпраці, у грудні кількість отримувачів житлових субсидій зросте на 760 тисяч — до 1,6 мільйона українців. Але хто по ту кляту субсидiю бігав, той знає, що то за каторга — вибивати у нашій державі якісь пільги.
І найобразливіше, що, заплативши такі пристойні гроші за комунальні послуги, ви навряд чи зможете розраховувати на краще виконання обов'язків тих же ЖЕКів. А це знову означає — брудні, темні, смердючі під'їзди, «профілактичне» відключення води на цілу вічність і п'янi сантехніки, які вимагають хабарів.
Сподіватися на милість місцевої влади не доводиться. І хоча деякі політичні партії називають це підвищення незконним і закликають створити тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з розслідування об'єктивності підвищення тарифів на газ для населення, шансів на успіх небагато.

Із першого вересня цього року в Україні починається реалізація спільного українсько-європейського проекту, покликаного ввести на українські терени антикризовий менеджмент та аналіз. До складу консорціуму, який реалізовуватиме цей проект, увійшли університети Риму та німецького Штутгарта, їхніх викладачів вважають провідними фахівцями в галузі кризового аналізу.