Ореста Скочного знає чи не пів-Тернополя, причому лише з хорошого боку. Все своє життя він пропрацював у одній галузі, понад тридцять років очолюючи тернопільський міський відділ зв'язку, при цьому завжди активно займався громадською діяльністю (кілька років тому навіть став лауреатом Всеукраїнської програми «Лідери регіонів»). Вперше Скочний був обраний депутатом Тернопільської міської ради ще зовсім молодим, відтак кожні наступні вибори знову і знову приносили йому депутатський мандат. Після здобуття Україною незалежності на виборах до місцевих рад відбулися суттєві зміни, однак «фарт» пана Ореста залишився.

Випадок, заборонений навіть для сценарію трилерів, трапився у Тернополі минулої п'ятниці. Молода жінка, прийшовши під вечір у ще навіть не обжиту квартиру (там тільки проводився ремонт) в одній з новобудов на околиці Тернополя, зомліла, побачивши понівечені тіла двох своїх дітей і чоловіка в петлі. Разом із жiнкою була сестра її чоловіка, якій теж стало зле, але вона спромоглася викликати міліцію і «швидку». На жаль, хлопчиків (1999 та 2000 років народження) врятувати не вдалося. Як і їхнього 34-річного батька, котрий, перерізавши собі вени, повісився на електрокабелі у ванній кімнаті. Версія, що до смерті всіх трьох причетні якісь сторонні особи, слідством розглядається, але вона малоймовірна.

З ініціативи місцевого Союзу української молоді всі бажаючі тернополяни візьмуть участь у незвичайній акції «Сопричастя», приуроченій до річниці Голодомору. Люди нічого не їстимуть із сьомої ранку 24-го до 16-ї години 25 листопада, тобто 33 години, або майже півтори доби, після чого молитимуться за душі тих, хто загинув у 1933-му.

Навряд чи сподівалася співачка Ірина Білик, що у Тернополі її виступ у рамках благодійного туру оцінять як «антиукраїнський». Обласний центр уже не раз відзначався різного роду акціями протесту з боку представників націоналістичних організацій щодо одіозних російськомовних виконавців чи українських артистів, які «не шанують своє».

Що таке Будинок творчості і наскільки важлива його атмосфера для митців, я знаю не з розповідей. Письменником був мій батько, тож свого часу не раз опинялася з ним у своєрідному раю. Там літераторів не обходили жодні робочі чи побутові проблеми, там їх оточували лише комфорт і чудова природа, а при бажанні — ще й цікаве товариство таких же творчих людей. І коштувало місячне перебування там зовсім недорого, оскільки основну (чи й усю) вартість оплачувала держава. Останнє, безперечно, зміцнювало у поетів та прозаїків відчуття власної значимості для суспільства, тому також сприяло натхненню та продуктивності творчої праці. В таких будинках їм справді суттєво по-іншому думалось, дихалось, працювалось. Ні, я аж ніяк не збираюся ідеалізувати цю частинку радянської культурної дійсності, бо дьогтю при тій порції меду більш ніж вистачало. Але щодо власне будинків творчості, то в новій Україні заміни їм взагалі не знайшлося — ні хорошої, ні поганої. Винятком трохи більше як півтора року тому став незвичайний і найперший у нашій державі приватний Будинок творчості «Потік Ірва». Незвичайний уже тим, що з'явився не десь у традиційній курортній зоні й не поблизу столиці, а в невеличкому містечку на півночі Тернопільщини. А щоб стала зрозумілою вся унікальність цього «притулку муз», насамперед треба познайомити читачів з його господарем.

У тернопільському прес-клубі реформ репрезентовано перший народний проект, пов'язаний з надзвичайно актуальною нині для всієї України проблемою. «Чужина» — це проект нашого гіркого, як полин, і безвимірного болем часу, коли майже сім мільйонів співвітчизників заради виживання власних родин змушені батрачити на панків ближнього і далекого зарубіжжя. «Чужина» — це розбиті дзеркала щасливих сімейних пар, вибілені сльозами безодні дитячих очей, позбавлених материнської любові і мудрої батьківської опіки. «Чужина» — це безмежний простір протягів зневірених українських душ, які, мов неприкаяні привиди, блукають рідною землею опісля новітнього рабства...»

Тернопільська громадська організація «Адаптаційний чоловічий центр» розпочала акцію iз залучення чоловіків до... безпечного життя. Як повідомив кореспонденту «УМ» керівник Центру Володимир Ханас, розпочати таку акцію спонукали як попередній досвід роботи з виявлення чоловічих проблем та сприяння в їхньому вирішенні, так і дуже невтішна загальна ситуація. Чимало фактів на підтвердження останньої було наведено під час презентації нового проекту. Наприклад, смертність українських чоловіків значно вища, ніж жінок, причому пов'язано це в основному із захворюваннями внаслідок зловживання алкоголем і нікотином, а також iз харчовими отруєннями, травмами та нещасними випадками. Заняття спортом практикує лише кожен десятий з них, майже кожен п'ятий мав венеричні захворювання. Представники сильної статі становлять 80 процентів самогубць і переважну більшість серед тих, хто переніс інфаркт чи інсульт.

Виступу в Тернополі відомої російської зірки Бориса Моїсеєва передувала невеличка провокація. Напередодні концерту хтось розклеїв по всьому місту листівки з повідомленням про «збір сексуальних меншин» ( і закликом у зв'язку з цим до обережності) якраз за тією адресою й о тій годині, коли мав виступати артист.

Управління з питань туризму Тернопільської облдержадміністрації почало розробляти незвичайні туристичні маршрути, пов'язані з національно-визвольною боротьбою ОУН-УПА в 40-50-ті роки минулого сторіччя. Як повідомив кореспондентові «УМ» начальник цього управління Михайло Лисевич, актуальність проекту продиктувало те, що приїжджі зі східних, центральних та південних регіонів України постійно цікавляться тими подіями та пов'язаними з ними місцями на території області.

Метою робочої поїздки Президента на Тернопільщину було ознайомлення зі станом справ у регіоні. Однак і під час наради з керівництвом області, і на зустрічі з журналістами розмова вийшла за межі локальних проблем. Відповідаючи на запитання представників ЗМІ, Віктор Ющенко, зокрема, однозначно заявив, що не має наміру підписувати указ про ініційоване нещодавно урядом звільнення з посад голів кількох облдержадміністрацій (серед них і Тернопільської). При цьому глава держави запевнив, що ніколи не стане заручником спонтанних рішень щодо заміни керівних кадрів, особливо на місцях. Тим паче, якщо в їхній основі лежать суто політичні мотиви.