Минулого тижня в автономній республіці завершили збір винограду. В іншому чорноморському регіоні — Грузії — у цю пору гучно справляють ртвелі — свято закінчення збору бурштинових ґрон. На нашому ж сонячному півострові обмежились традиційним підбиттям підсумків і нагородженням кращих за професією.

Схоже, перспектива цієї кримінальної справи впишеться у «добру» традицію вітчизняної Феміди, котра доброзичлива і гуманна саме до «мажорів». Це випливає з пояснень кримського прокурора Володимира Бойка.

Можливо, той трагічний інцидент, що трапився наприкінці минулого тижня просто в черговій частині джанкойського райвідділу, так і залишився б під відомчим «сукном». Витік інформації стався на прес–конференції прокурора Криму Володимира Бойка.

Про війну в Афганістані нині або намагаються не згадувати — її, мовляв, без здорового глузду розв’язало застійне радянське керівництво. Або принагідно — до дат — випускають джина пам’яті з–під глиби десятиліть, що минули. У Костянтина Гуменюка з тією війною пов’язані особисті спогади — глибокі, тремтливі, пекучі. Сержанту–українцю Гуменюку доводилося і поранених товаришів із поля бою виносити, і сумнозвісний «вантаж 200» готувати до транспортування на батьківщину. Але про свої бойові подвиги Костянтин розповідає не часто. Навіть про те, що саме він став прототипом героя роману московського письменника Миколи Кікішева «Встань та йди», у Сімферопольському гарнізоні, де він нині несе військову службу, підозрюю, знають не всі. У цьому гарнізоні п’ятий рік Костянтин Гуменюк командує територіальним санітарно–епідеміологічним загоном. Дружина Наталя — начальник приймального відділення Сімферопольського базового шпиталю українських Військово–Морських сил. Подружжя Гуменюків 17 років носить погони, обоє — підполковники медичної служби, яка й поєднала їхні долі.

На минулорічній зустрічі однокласників, коли кожен звітував про своє життя– буття за цих п’ятдесят років після школи, Валентин Панфілов був небагатослівним. Мовляв, 34 роки присвятив війську, наступні шістнадцять — бджолам. А мрія у нього одна: аби стаж пасічника перевищив армійську календарну вислугу. І це цілком реально, переконаний мій співрозмовник, відставний полковник із Миколаївщини.

Учора Валерію Подьячому — лідеру «Народного фронту «Севастополь—Крим—Росія» і за сумісництвом начебто викладачеві одного з маловідомих сімферопольських ВНЗ — під час чергового допиту в Головному управлінні СБУ в Криму мали пред’явити офіційне обвинувачення щодо зазіхань на територіальну цілісність України. Цим самим завершилися б процесуальні дії у кримінальній справі за ст. 110 Кримінального кодексу України, позаяк, мовляв, зібрана доказова база для цього цілком достатня.

У цій історії, яку розповіла «УМ» прес–секретар Азово–Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби України Лілія Пургіна, майже все видається досить дивним. Судіть самі: білосніжна шикарна яхта «Бебі Дол» під прапором центральноамериканської країни Беліз, але з екіпажем у складі двох громадян Росії на борту, відчалює від турецьких берегів, пересікає Чорне море і швартується вже на нашому, севастопольському, березі.

Хто бодай раз у житті виховував справжнього чотирилапого друга навряд чи стане заперечувати: найвідданішої, здатної захищати і заодно «перемикати» на позитив (хоча й на додаткові клопоти, ясна річ, теж) розумної істоти годі й шукати. А в родині Ганни та Олександра Бєляєвих–Гладких із Керчі на цього «друга нашого меншого» лягло ще й додаткове навантаження. Породистий стаффордширський бультер’єр Фроді «персонально» закріплений за їхньою дворічною донечкою Даринкою. У Даринки — вроджена інвалідність, тому батьки, звісно ж, не забуваючи про офіційну медицину, вдались і до нетрадиційної. Саме добрий і лагідний Фроді — ключова фігура у цій домашній анімал–терапії, себто лікуванні за допомогою тварин. Утім не тільки він один.

Учора зранку кримським депутатам, котрі поспішали на чергове пленарне засідання сесії своєї Верховної Ради, довелося мимохіть вислухати те, що про них думають особисто Сергій Шувайников — лідер «Російського фронту» свого імені, колишній депутат багатьох скликань, і декілька десятків «фронтових» активістів. «Теплі» слова спершу були озвучені на мітингу під стінами парламенту, а потім знайшли відповідне відображення і в його резолюції. Зокрема, такі: «Кримські «блохи Януковича» тільки уміють лити «крокодилячі сльози», обурюватися і таврувати київську «оранжеву» владу, коли при їх потуранні сьогодні активно проводиться українізація російськомовних шкіл і вузів Криму». До «блох Януковича» «російські патріоти» зарахували виборчий блок «За Януковича!», який становить більшість у ВР Криму й включає тутешні осередки Партії регіонів та партії «Російський блок».

38–річного Олега Печерицю, котрий потрапив до районної ради за списком впливої на півострові партії «Союз», розстріляли в ніч проти 12 листопада, за попередніми даними, із гладкоствольної вогнепальної зброї. За що і хто конкретно лишив життя народного обранця і директора літнього кафе «Робінзон» — над цим поки що працює весь «кримінальний блок» кримської міліції, повідомив «УМ» начальник відомчого відділу зв’язків із громадськістю Олександр Домбровський. За його словами, Печерицю вбили по дорозі додому в село Охотникове, що неподалік Євпаторії.