Морепродукти — це вишукано, смачно і корисно. Проте, як правило, досить дорого. Серед приємних винятків — кальмари, без яких не уявити середземноморської, японської чи корейської кухонь. Якщо відійти від українських кулінарних стереотипів щодо того, чи є цей молюск у стравах, то можна до безкінечності урізноманітнювати їх. Кальмари «а ля Італія» — з рисом, томатами і зеленню — це звично. А з солоним огірком, апельсином чи білокачанною капустою не пробували?

Тільки прискіпливі ерудити не відступаються від істини: батьківщиною квасолі є Південна Америка. Вітчизняні господині не одного покоління цю «родичку гарбузову» сприймають як свою. Бо ледь не кожна українка час від часу готує традиційний борщ — для навару — саме з квасолею з родини бобових.

Наслідуючи мексиканців, індусів, євреїв чи кухарів ще багатьох народів, додавати квасолю можна у безліч страв — від закусок до десертів. Звичайно, бобовий гарнір із курагою та чорносливом можуть готувати тільки фанати. Як і боби з сушеними грушами — на завершення трапези. Але є безліч рецептів, у яких квасоля не вибивається із загального наповнення страви, а лише органічно підкреслює його.

Соя найпопулярніша в Китаї, Японії та Кореї. З насіння цього виду бобових ще багато–багато років тому китайці навчилися робити рослинне псевдом’ясо — бо намагалися знайти собі доступну їжу. А винахідливість окупилася сторицею. Бо саме вживання соєвих продуктів сучасні науковці вважають однією з причин того, що відсоток серцево–судинних недуг та діабету в мешканців Піднебесної, корейців та японців менший, ніж у європейців та американців.

Індія — це ведичні традиції, буддизм, замовляння змій, музичні мелодрами і гострі страви. Таке спрощене сприйняття країни, куди більшість мандрівників–українців ще не доїхали. Хтось через стереотипи, інші — не маючи півтисячі доларів на переліт. Наблизитись до справжньої Індії ми спробуємо через кухню. Нашим кулінарним гідом стала Ранджина Бхаргава, що народилася в Індії, проте вже 14 років живе в Україні. За освітою — дизайнер, мати двох синів і зразкова дружина–вегетаріанка. Для свого чоловіка і синів наша героїня готує м’ясні страви з курятини, свинини і козлятини. Ранджина влаштувала нам у київській квартирі міні–прийом в індійському стилі.

Кухня на півночі Індії відрізняється від кухні на півдні, сході чи заході. Але характерним для всієї Бхарати (прадавня назва Індії, якій понад сім тисяч років) залишається одне — це приправи і спеції. Традиційними тут є аніс, асафетида, базилік, гвоздика, гірчиця, імбир, калінджі, кардамон, коріандр, кориця, кумин, куркума, карі, мускатний горіх, перець чилі та чорний, фенхель, шамбала, шафран та багато іншого, чому відповідників у нас складно знайти. Трохи не кожна сім’я має свою спеціальну суміш спецій, що називається масала. Складників у ній може бути більше двох десятків.

Класична рецептура перевірена не десятиліттями — століттями: на те вона й класика, щоб не змінювати ні пропорції, ні інгредієнти, ні технологію. Проте це не означає, що здивувати чимось новим за столом неможливо. Бо варіацій змішування на перший погляд непоєднуваних речей — тисячі. Приміром, чи пробували ви яловичину, приправлену чорносливом і корицею, або курятину з цедрою апельсина, курагою та імбирем?! А це незвично і смачно.

Усі знають, що напої зі свіжих овочів та фруктів дуже корисні. Із сухофруктів — концентровано корисні. І таку смакоту можна приготувати усім: дітям — кисіль, дорослим — компот, повнолітнім — настоянку.

Скільки б рецептів випічки ми не знали, але звичні страви набридають, завжди хочеться чогось нового. А коли до цього бажання додається ще й потреба організму — в холодну погоду тягне насититись додатковою енергією зі здоби, — точно варто напекти пирогів, навертіти «пундиків» чи ароматних тістечок–булочок. Сьогодні спробуємо кулінарити за рецептами, що не потребують особливих навичок. Випічка ця буде смачною, проте її можна швидко зробити, прийшовши з роботи, чи у вихідні поміж інших домашніх справ.

Не знаю, хто як, але я в супермаркеті щоразу з острахом підходжу до полиць із йогуртами. Маючи малих дітей, які люблять цей продукт, завжди на кожній скляночці, пакеті чи пляшці шукаю термін зберігання. У більшості йогуртів він становить 30 днів. А це означає, що в такому продукті «жива» кисло–молочна флора вмерла, бо корисні бактерії здатні «протриматися» лише два тижні.

Грибування називають «тихим полюванням», хоч я вважаю, що тихе полювання — це інше, це шопінг у час розпродажів. А збирання грибів є пристрастю такою ж дещо аномальною, як азартні ігри чи інші адреналінові захоплення. Це, пафосно кажучи, некорисливе хобі — затятий грибник збирає не для того, щоб смачно поїсти, а просто для «процесу».