У Луганську пройшло чергове спільне засідання робочих груп Луганської та Ростовської областей, за підсумками якого було заявлено, що створення «Єврорегіону «Донбас» увійшло в «практичне русло». Принаймні таку думку висловив перший заступник голови Луганської обласної держадміністрації Юрій Ареф’єв. У цьому його підтримав представник Мінрегіонрозвитку В’ячеслав Толкованов. Проте ні той, ні інший не пояснили: на біса цей «єврорегіон» потрібен як не Україні в цілому, то бодай мешканцям Луганщини.

Указ про призначення виборів до Палати представників і в Раду республіки президент Олександр Лукашенко підписав 24 червня. За тиждень під час концерту до «офіційного» Дня Незалежності у центрі Мінська пролунав вибух — 50 людей постраждали. (Сьогодні в лікарнях столиці перебувають 20 з них, медики оцінюють стан постраждалих як стабільний і запевняють, що їхньому життю загрози немає). Опозиційні політики відразу ж припустили, що «підривну справу» влада «шитиме» саме демсилам. Власне, так і вийшло. За три дні, 7 липня, спецслужби заарештували лідера організації «Білий легіон» Числава Сержука, а пізніше — ще дванадцятьох опозиційних активістів, з–поміж них і кандидата в депутати Юрія Каретникова.

Десь у Європі в подібній ситуації фермери давно б уже викотили свої трактори на вулиці як не столиці, то найближчого адміністративного центру (і добре, якби цим усе й обмежилося). У нас це неможливо з двох причин. По–перше, колгоспне майно чиновники так «розпаювали», що далеко не в кожного селянина є бодай сівалка — не те, що трактор. Ну, а по–друге, надто довго й не без успіху влада робила з українського селянина сумирну людину, нездатну до соціального вибуху. Та все ж не скрізь це вдалося. І не назавжди... сподіваюся.

У принципі, нові піарні вибрики наших політиків потрібні електорату, як корові... Литвин. Зневіра виборців у провідних особах та партіях неухильно зростає, на кожні наступні вибори приходить дедалі менше свідомих громадян.

17 липня, напередодні офіційного підняття цін на хліб у столиці, — справжній ажіотаж. До хлібного кіоску біля метро «Мінська» черга по хліб тягнеться до наступної зупинки. Здавалося б, люди повертаються з роботи і хочуть скупитись до вечері, та в черзі не вщухають розмови про подорожчання хліба.

У суботу в Палаці «Україна» відбувся з’їзд партії «Єдиний центр». У промовах «єдиноцентристи» наголошували, що підставлятимуть Президентові плече оперативно і самовіддано, як ніхто інший. Тим самим відсовуючи з п’єдесталу «справжньої пропрезидентської сили» «Нашу Україну». Остання відрізнялася від «ЄЦ» талантом до несподіванок. Інтрига з присмаком скандалу раз по раз супроводжувала з’їзди «нашоукраїнців» — принаймні нудно було не завжди. Натомість «Єдиний центр» вразив іншим — тією частиною, яка стосувалася помпезності зібрання. Хор імені Верьовки заспівав «Боже великий, єдиний...», а керівництво «ЄЦ» — осанну Анатолію Авдієвському (керівникові хористів) — за вступ до «Єдиного центру». «Піккардійська терція» виконала «Ще не вмерла Україна». Відтак промовці почали щедро мусолити і Господа Бога, і апостолів Петра та Павла, чиє свято припало на 12 липня («Це знак!»), і, звичайно ж, Тараса Григоровича. Така собі українська варіація на тему КПРС. Тепер «Єдиний центр» може вважатися розбудованим і готуватися до парламентських виборів. Щоправда, Віктор Балога свою партію так і не очолив...

Політолог Володимир Фесенко довго сміється, почувши про анонс, представлений на офіційному сайті партії «Єдиний центр», — на сьогоднішньому з’їзді, мовляв, буде «знято головну інтригу» — хто саме очолить цю структуру. Хто насправді керує «ЄЦ», народ знає і так, а штучними пошуками «почесного» лідера ця партія відчутно вдарила по власному ще ненародженому авторитету, коментує Фесенко, згадуючи, як до участі в цьо­му проекті намагались залучити, зокрема, Віталія Кличка. Нинішній лідер «ЄЦ» депутат Кріль в інтерв’ю журналістам заявив, що на чолі партії стане голова секретаріату Президента Віктор Балога.

Вибір киян на перевиборах мера дав чіткий сигнал Леоніду Черновецькому та його команді: як не намагалися ще до виборів опозиційні депутати продемонструвати непрозорий розпродаж найбільшого багатства Києва — землі, судячи з результатів голосування, під час якого кияни віддали перевагу новому–старому міському голові, їм не вельми «пече», кому і за яким принципом вона роздається. Відтак днями Головне управління земельних ресурсів оголосило, що, за пропозицією депутатів Київради, готується реалізувати через аукціони 59 земельних ділянок. «До моменту торгів має бути готовий проект землевідведення зі стартовою ціною», — повідомив заступник начальника управління Андрій Тарнопольський.