Театр абсурду. Білорусь між російським молотом та українським ковадлом
З кожним днем усе складніше зрозуміти, де закінчується політика і починається «палата номер шість». >>
ЦИТАТИ ТИЖНЯ
18.07.2008
Олександр Чалий,
заступник голови секретаріату Президента
— про кроки України після того, як Москва різко підвищить ціну на газ:
— У нас є таке прислів’я: заєць, загнаний у куток, кусається. І повірте, ми будемо кусатися. Ви кажете, що піднімете ціни на газ? Добре. Але поки у вас немає іншої труби. Зараз транзитна ставка вас влаштовує? А чому ви впевнені, що ми не можемо підняти її до 9 доларів?! А чому не до 11?
(«Українська правда»)
Юрій Луценко,
міністр внутрішніх справ
— про свою підготовку до товариського футбольного матчу на рівні міністрів із польськими колегами:
— Та які тренування? Ми не підведемо Україну ні в питаннях проведення Євро, ні в такому матчі. Я не скажу, що я великий футбольний спеціаліст — скоріше, вболівальник. Але де капітан скаже, там я буду служити українському інтересу.
(«Українська правда»)
Леонід Кучма,
екс–Президент України
— про свої поради щодо розв’язання поточної політичної кризи:
— Ми ж усі розуміємо, що йти знову на дострокові парламентські вибори не можна! У мене спікерові взагалі є пропозиція: а давайте, ми всіх депутатів відправимо в довгострокову відпустку, залишимо Януковича, Литвина і цих... як їх... Кириленків... Нехай вони і голосують! Повір, вони домовляться.
(«Українська правда»)
Лілія Григорович,
народний депутат від фракції «НУНС»
— про особливості української політики:
— У нас усе, як у мильному серіалі: до 21.00 ми дивимося латиноамериканське «мило», а після нього вмикаємо новини і з таким же драматизмом дивимося, кривдить донну Луїзу дон Педро чи ні.
(«Форум»)
Віктор Янукович,
лідер Партії регіонів
— про знаки свого духовного наставника:
— Мені дуже шкода, що отця Зосима вже немає — він почив у Бозі. До речі, знаєте, що він мені сказав перед смертю? Що перед новим іспитом у моєму житті (2004 роком) він подасть мені знак... після своєї кончини. Під час прощання з ним я нахилився до труни, щоб поцілувати руку отця Зосими. І вона... ледь помітно поворухнулася. І я згадав його слова. Мені потім говорили, що от, мов, спека була, перепад температур і все таке.
(«Собитія і люді»)
