Якщо вас не надихає гарбуз як їстівний овоч, з якого можна готувати смачні страви, ви не спілкувалися з Юлією Нагорняк. Виконавчий директор Київської регіональної мережі ТМ «Піца Челентано» та «Картопляна хата» переконує, що це жовто–помаранчеве диво варто сприймати як насолоду.

Уже кілька років поспіль аніматори активно експлуатують тему кухарства і їжі. Творці «Рататуя» присвятили щурику–кухарю цілий повнометражний фільм. У «Гарфілді» однією з червоних ліній проходить любов кота до лазаньї... У мультфільмі «Мінлива хмарність, часом фрикадельки» спочатку всі змушені їсти продукцію фабрики сардин, а після винаходу юним головним героєм своєрідної продуктової машини урізноманітнюють меню. «Справа про хліб і смерть» Ніка Парка, в якій розгортається конфлікт між пекарем хліба і майстринею з виготовлення тортів, взагалі вийшла до півфіналу цьогорічного «Оскара».

Отже, щоб перетворити часом набридливе та одноманітне готування страв у веселе свято, готуємося до столування з улюбленими стравами мультгероїв.

Зараз у Львові мешкають спадкоємці Івана Франка — Галущаки. «Коли бабця — Ольга Франко — готувала, ми, онуки, їй допомагали, — розповідає «УМ» 58–річна Любов Мирославівна Галущак. — Бабуся до 91 року куховарила. Любила робити борщі, вареники, голубці, котлети. На кожне свято в нас було три–чотири торти, спечених бабусею». Пані Люба і зараз наслідує куховарство Ольги Франко. Наприклад, борщ «підбиває» картоплею: варить у страві кілька бульб, виймає, а потім тре на тертушку — щоб загустити страву, проте не видавати присутність у ній картоплі. Індичку чи курку правнучка Каменяра, як і бабуся, начиняє сумішшю з перемеленої печінки та булки, яйця та підсмаженої цибулі. Якщо начинка рідка, додає у неї трохи манки, усе солить, перемішує, начиняє птицю і зашиває.

Вісім десятиріч тому побачила світ збірка рецептів «Перша українська загально–практична кухня», яку написала невістка Івана Франка — Ольга. А син письменника — інженер–хімік Петро — написав передмову. Час пройшов, а рецепти залишилися. Сьогодні ми пропонуємо приготувати обід чи святкову трапезу за правилами початку минулого століття.

— Для мене найважливіше у приготуванні їжі — час. Коли його трохи більше — готую якусь першу страву і паралельно наварюю овочі, щоб було з чого най­ближчим часом зробити гарнір чи салати. Із супів найбільше смакує гороховий та перетертий грибний. Свій перший борщ зварила у Львові на загальній кухні у дитячій каструльці у 7 років. Найсмачніше цю традиційну українську страву, щедро засмажену, у нашій сім’ї готує чоловік — із телятиною чи свининою.

Біля поличок з упаковками рису в супермаркеті можна розгубитися: тут і довгозернистий, і круглий, і червоний, і коричневий, а ще дикий і пропарений, басматі й жасмин. Яка між ними різниця та для приготування яких страв кожен різновид?

У багатьох азійських країнах перед початком трапези не кажуть традиційне «Смачного». Як побажання приємного столування там звучить: «Пригощайтеся рисом». Як у нас хліб — усьому голова, так на Сході — рис. У східних країнах піала з рисом — не соленим і нічим не приправленим — подається окремо як символ чистоти та благополуччя. Захід рис обожнює по–своєму. Наприклад, за останню сотню років візиткою Італії стало різотто, Іспанії — паелья, основою яких є рисові зерна. Сьогодні ми спробуємо поповнити рецептурний записник стравами з корисного злаку.

Французи кажуть: «Обід без супу — як будинок без парадного входу». Таке ж шанобливе ставлення до перших страв і в українців. І навіть якщо найголовніший у національній кухні — борщ, вміння приготувати прозорий суп, суп–пюре чи суп із заправкою — справа честі кожної порядної господині. І якщо влітку ми «балуємось» із холодними супами, то зараз затребувані фундаментальні і наваристі перші страви: прийшовши з холоду додому, відразу хочеться нагрітися чимось рідким і теплим (глінтвейн першою стравою не вважається).

Мало хто перші страви їсть без шматка хліба чи підсмаженої грінки. Якщо докласти зусиль і витратити більше часу на «супровід», то випічка може під час трапези навіть затьмарити головну страву.

Зі зниженням температури повітря активно зростає попит на чаї. І нашвидкуруч, як правило, насичуєш організм то чорним чаєм, то чорним із молоком чи лимоном, то зеленим, то сумішшю чорного з зеленим. Щоправда, уже за тиждень–другий на цей традиційний набір не хочеться дивитися. Якщо у вас такі ж настрої, спробуємо разом урізноманітнити чаювання.