Фестивальний пелетон Берлінале викочується на фінішну пряму, лідери ніби є, одначе притуманені (така вже погода нині у столиці Німеччини). Хоча є кілька фільмів, якi виділяються на загальному тлі. Це грецька «Метеора» Спіроса Статулопулоса, «Барбара» німця Крістіана Петцольда «Цезар мусить умерти» братів Павіані, «Машина Джейн Менсфілд» Біллі Боба Торнтоназа продюсування Олександра Роднянського.
Фестивальна середа у Берліні стартувала зранку конкурсними стрічками «Листівки із зоопарку» (Postcards From The Zoo) 31–річного індонезійця Едвіна (отак, майже по–естрадному) і «Біле й чисте поле бою» (White Deer Plain) 46–річного китайського режисера Ванг Квана, який п’ять рокiв тому виграв золотого берлінського «ведмедя» із картиною «Весілля Туї». Отже, потенційний кандидат у призери і на нинішньому Берлінале. Хоча потенції не завжди обертаються реальними можливостями...
У понеділок на фестивальному кіноринку в рамках роботи українського стенду, в кінотеатрі Cubix Cinemax, показали український фільм «Рок–н–бол» Дмитра Приходька: наскільки мені відомо, йдеться про продаж картини для прокату в одну з іноземних країн. Трохи пізніше відбулася презентація фільму «Тойхтопройшовкрізьвогонь» Михайла Іллєнка: режисер до Берліна не приїхав, фільм представляв продюсер Володимир Філіппов.
Уже кілька днів триває Міжнародний Берлінський кінофестиваль. Один із найпрестижніших у світі, в останні роки його не раз піддавали суворій критиці за низький рівень великої конкурсної програми. Справді, там траплялися фільми, які годі було уявити навіть і на значно менш авторитетному кінофорумі. Одначе в дирекції фестивалю знаходився доволі сильний козир у відповідь: кількість глядачів щоразу зростає.
Напередодні фестивалю його програмний директор, відомий кінознавець Кирило Разлогов зазначав, що з двох прийнятих нині підходів до формування програми (набору середньостатистичних еталонів, які усім подобаються, — з одного боку, і відображення в конкурсі контрастності та суперечливості реального кінопроцесу — з іншого) Москва обрала другий шлях. Фільми мають сперечатися, ба, навіть заперечувати один одного — ось заявлений принцип. Не те що в Канні, де все прагнуть чогось такого, близького до еталонного. От тільки конкурсні фільми Каннського фестивалю викликають увагу всього світу, а Московського — проходять малопоміченими навіть у самій російській столиці.
Сьогодні відкривається 33–й Московський міжнародний кінофестиваль. На відкритті покажуть третю частину «Трансформерів» — «Трансформери–3. Зворотний бік Місяця» Майкла Бея, з Джоном Малковичем, Шайя ЛаБафом, Джош Дюамель, Роузі Хантингтон–Уайтлі. (Події відбуваються 1969 року, коли екіпаж «Аполлона–11» здійснює першу висадку на Місяці. І знаходить на зворотному боці супутника Землі мертвих роботів з планети трансформерів...).
11–й міжнародний кінофестиваль країн Центральної та Східної Європи goEast завершився беззаперечною перемогою російського режисера Олексія Балабанова. Його фільм «Кочегар» назвали кращим і велике журі на чолі з Желіміром Жилніком, і журі критиків ФІПРЕССІ. Кращою документальною стрічкою визнано картину «Кінець літа /Koniec lata» поляка Петра Стасіка. Кращим режисером за версією фестивалю став румун Маріан Крішан (фільм Morgen). Центральною темою цьогорічного Вісбадена була міграція. Для Європи нині це справді є колосальною проблемою...
Учора у фестивальному центрі Вісбадена — кінотеатрі «Калігарі» (названий на честь знаменитого фільму Роберта Віне «Кабінет доктора Калігарі») відкрився одинадцятий кінофестиваль країн Центральної та Східної Європи. Рівно десять років тому відбувся перший такий форум, назва якого буквально означає «йти на схід». Не раз бували тут і українці, іноді навіть перемагали (Кіра Муратова, до прикладу, чи молодь наша у студентському конкурсі). Нині ж тільки двійко — киянка Олеся Бортняк і Григорій Когос із Чернівців — беруть участь у конкурсі проектів.
Черговий, уже 61–й, Міжнародний берлінський кінофестиваль завершився. Призи роздано. Вони, як завжди, задовольнили не всіх. Незважаючи на відому з минулих років непрогнозованість рішень берлінського журі, вердикт суддів цього разу був на диво передбачуваний. Він збігся передусім з оцінками критиків, які й поставили на перші рейтингові місця журійних обранців — іранську картину «Надер і Сіміна, розлучення» Асхара Фархаді («Золотий ведмідь» і аж два «срібнi» за акторські ансамблі) та угорського «Туринського коня» Бели Тарра («Срібний ведмідь», Гран–прі)...
Останньої суботи фільм Олександра Міндадзе «В суботу» (спільного виробництва Росії, України, Німеччини) залишився без призів. Журі Берлінале, очолюване Ізабеллою Росселіні, його ніби й не помітило. Утiм це було прогнозовано: надто очевидно, що картину про Чорнобильську катастрофу на фестивалі не сприйняли. Чого не скажеш про переможця, яким став фільм іранського режисера Асхара Фархаді «Надер і Сіміна, розлучення» — він і в критиків у фаворі, і у глядачів, і в журі. Два роки тому Фархаді вже тріумфував у Берліні, отримавши «Срібного ведмедя» за режисуру. І от тепер фестивальне «золото»... А до нього ще й два «Срібні ведмеді» за найкращий акторський ансамбль — замість звичних призів за чоловічу та жіночу ролі.
