«OrangeLove». Естетика кави, що збігає
На цю стрічку чекали. Хтось — у першу чергу студенти, молоді режисери — з нетерпінням: кліпмейкер Алан Бадоєв є одним із найвідоміших у цій професії, а тому його кінодебют був цікавим апріорі. Хтось — як-то старші колеги дебютанта — з недовірою, мовляв, що може назнімати людина, яка до цього фільмувала хіба що наполовину оголених співачок, які вихиляли стегнами перед камерою? Хтось — зізнаюся, і я також — з підозрою і навіть роздратуванням. Поясню чому. Кон'юнктура і мистецтво — речі несумісні. До того ж кон'юнктура тут узагалі виглядала якоюсь простроченою, адже «помаранчева» романтика — а судячи із заголовку, вона там мусить бути неодмінно — вже давно не актуальна. І, даруйте, вона вже просто набридла... Після перегляду доводиться визнати, що інтуїція мене підвела. Дебют у великій режисурі для Бадоєва, попри деякі шорсткості картини, вийшов більш ніж вдалим. І однозначно — перспективним. Принаймні на «Молодості» «OrangeLove», яка змагалася за «Скіфського оленя» у конкурсі повного метру, виглядала досить пристойно.