Минулої неділі рухівці Полтавщини офіційно «оформили розлучення» зі своїм багаторічним провідником — народним депутатом України Миколою Кульчинським. Де-факто це сталося ще трохи більше місяця тому, коли останній залишив лави НРУ і вступив до «президентської» партії Народний союз «Наша Україна». На звітно-виборчій конференції обласної організації Руху пан Микола подякував побратимам за співпрацю і пообіцяв найактивніше відстоювати рухівські націонал-демократичні ідеали в новій партійній структурі, перебування в якій він вважає «новим етапом» у власному політичному житті. А на своє «вчорашнє» місце порадив обрати свого ж вихованця й помічника, одного з найближчих соратників Олега Пустовгара, котрий у новій владній команді віднедавна обіймає посаду начальника управління у справах преси та інформації облдержадміністрації.

Партії під назвою «Народний союз «Наша Україна» долею визначено бути одним із головних політичних гравців України, зокрема, на майбутніх парламентських виборах. Бодай тому, що до нєї входить багато людей із вищих ешелонів влади — секретар РНБО, держсекретар, міністри, «губернатори» і навіть сам Президент (Віктор Ющенко, нагадаємо, — почесний голова НСНУ). Із впливовістю у межах вертикалі влади в цієї партії питань фактично немає. Інтрига в іншому: чи стане «Народний союз...» справжньою партією, без приставки «...влади»?
Такими, власне, і є дві головні нинішні проблеми НСНУ: як, з одного боку, використати свою політичну та електоральну впливовість, здобуту ще на Майдані, на виборах-2006, а з іншого — не звести партію до одноразового, тобто «одновиборчого» проекту, наповнити її життєвим змістом.
Детальніше про це ми говоримо з Ігорем Ждановим — відомим політологом, який ще зовсім недавно працював директором політико-правових програм Центру Разумкова, а нині перебрався на вулицю Ярославську, де розташувався штаб НСНУ. Зараз пан Жданов — один із рушіїв партії Президента Ющенка, заступник голови ради партії Романа Безсмертного.

Учасники позачергового «круглого столу» Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), який проходив з 16 по 17 червня у Києві, запропонували українській владі десять невідкладних кроків для покращення інвестиційного клімату. Про це повідомив на прес-конференції засновник і виконавчий директор ВЕФ Клаус Шваб.

Суботнє засідання уряду мало закінчитися близько другої години дня. На цей час принаймні було заплановано прес-конференцію Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Стрілки годинників давно перевалили за 14:00, а міністри все ще сиділи у великому кабінеті на 7-му поверсі Будинку уряду. От уже чотири години вони обговорювали перший (!) пункт порядку денного — законопроекти, які Кабмін передасть на розгляд Верховної Ради. Це при тому, що в списку було загалом 30 питань, поміж яких такі важливі, як нова приватизація «Криворіжсталі» та адміністративно-територіальна реформа.

Опісля політичної лихоманки у львівській Ратуші, коли міські депутати за десять місяців до виборів ледь не відправили у відставку міськвиконком, схожа історія трапилася і з обласною владою. Напередодні вівторкової сесії облради частина депутатів збиралася оголошувати недовіру главі облдержадміністрації Петрові Олійнику, який є головою регіональної організації «Народного союзу «Наша Укрраїна». Однак невдовзі з'ясувалося, що таких депутатів зовсім небагато, і всі вони є представниками найближчого оточення голови обласної ради Михайла Сендака та членами фракції «Батьківщина».
Здавалося б, де-де, а на «помаранчевій» Львівщині усі мали би бути найбільш задоволеними від приходу нової влади та налаштовані на конструктивну роботу. Однак водночас тут розуміють, що скоро нові вибори, тож потрібно знову боротися за місце під сонцем. На відміну від президентської кампанії, зараз боротьба триває поміж «своїми». І львівські «пробні кулі» дуже скидаються на такі, що невдовзі можуть бути пущені й на центральному рівні.

Нещодавно Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова оприлюднив результати соціологічного опитування з приводу «актуальних» проблем українського суспільства. На думку поважних науковців центру, до них належить не те, як звести кінці з кінцями чи перемогти злидні, масове безробіття, хвороби, несприятливу екологію, злочинність, наркоманію, СНІД, туберкульоз. Не те, де знайти гроші на навчання дітей і онуків. Не те, де взяти гроші на житло для дітей, які підростають, щоб не тулитися в двокімнатній квартирі трьом родинам. Усі ці проблеми, як відомо, буквально роз'їдають наше суспільство. Але, на думку «спеціалістів», виявляється, що пересічні українці переймаються зовсім іншими «життєво важливими проблемами». Серед них дві традиційні, вже з оскомою на зубах питання «для лохів», — про подвійне українсько-російське громадянство і другу державну (російську) мову в Україні.

«З чого будемо починати — з доброго чи поганого?» — поцікавився Президент. Учасники наради з головами обласних державних адміністрацій за підсумками ста днів роботи (хоча цей рубіж насправді перейдено вже з місяць тому) напружилися. У «губернаторів», більшість із яких і без того нагадувала учнів на іспиті в доброї вчительки, яка, втім, безжалісно може вліпити «пару», після згадки про ймовірне «погане» трохи витяглися обличчя. Сяючим залишався тільки голова Закарпаття Віктор Балога, який уже збагнув, що «добре» — це саме до нього. Втілювалося воно в привітно усміхненій Вірі Іванівні, яка тримала напоготові букет у червоних тонах. Тож почалося засідання таки з приємності — зустрівшись «на нейтральній території» (так Віктор Ющенко охрестив клаптик підлоги біля стіни, до якої обом Вікторам довелося добиратися з протилежних кінців величезного круглого столу), закарпатський «губернатор» приймав привітання Президента з днем народження.

Навряд чи в Кіровограді найближчим часом станеться щось таке, що зробить його популярнішим, ніж події у сумнозвісному сотому окрузі, які відбувалися під час минулих виборів. Їм передували події не менш цікаві, але менш відомі: один із депутатів обласної ради стверджує, що у Кіровограді відбувся безпрецедентний перерозподіл власності, такий, якого не бачили ще з 1917 року. Очевидно, ті, хто організовував викрадення голів дільничних комісій, переписування протоколів, фальсифікацію десятків підписів, ті, хто підтверджував відверто неправдиві результати виборів-2004 (і після першого, і після другого турів суд визнав їх саме такими), добре знали за що і в ім'я чого вони це роблять.
Відбулося чимало мітингів, на яких городяни справедливо вимагали правової оцінки подібних дій. Цей процес раз по раз збурює громадську думку.

«Притулок для хамелеонів» — так назвали свого листа, надісланого до «УМ», керівники коаліції «Сила народу» в Краснолиманському районі Донеччини пп. Максименко та Олексієнко. Описують вони установчу конференцію міської організації «Народного союзу «Наша Україна», яка відбулася в Красному Лимані наприкінці травня. Є підстави вважати, що в такому ж стилі відбувається «просування» нової «партії влади» (чи то пак «партії Ющенка», як воліють її називати самі «несуни») і в інших районах Донбасу. Та й не лише Донбасу...

«Пробігти стометрівку для нього було хвилинною справою». Цей дотеп чомусь згадався на брифінгу, влаштованому в Донецькій облдержадмінiстрації з нагоди першої сотні днів робочого стажу нового керівника області.