Із приємних спогадів дитинства у пам’яті трохи не кожного — бабусина смакота: млинці, вареники, оладки чи котлетки. Список можна продовжувати до нескінченності. Бо, приміром, для мене неперевершеною бабусиною стравою став, здавалось би, банальний пшоняний суп із яйцем, який кілька десятків років тому домлівав на плиті і поширював у помешканні такий запах, якого я не можу забути.

Укладачка виданого минулоріч в Ужгороді рецептурного збірника «Бабусині страви» Тамара Новицька титульними словами передмови зробила вислів Брійат–Саварена: «Тварина насичується, людина їсть, а розумна людина вміє харчуватися». Спонукав збирати рецепти закарпатських страв нині вчителя–методиста, відмінника освіти та ще й активну діячку товариства «Краяни Рахівщини» кулінарний бабусин записник, знайдений у родинній шафі. «З дитинства пам’ятається, якою смачною була їжа, приготовлена бабусею, котра мала до куховарства дар від Бога, — згадує Тамара Василівна. — А далі до бабусиних рецептів за роки додалися ще й інші, зібрані по селах і містах Закарпаття, зокрема у Великому Бичкові, записані від різних жінок — берегинь сімейних традицій». Основа видання — рецепти 20—30–х років минулого століття. До речі, укладачка «Бабусиних страв» переслідувала ще одну мету — донести мову регіону Тиси такою, якою вона була колись. Тому і написані рецепти у книзі діалектом. Тож подолавши зі словничком, що в кінці видання, мовний бар’єр, готуємо, як колись і тепер у закарпатському краї.

«Здобиччю» сильної половини людства — за природою своєю мисливців — зазвичай стають посади, звання і визнання. Домашня кухня — переважно жіноча царина. Проте якщо чоловік знаходить час на куховарство — то справжнє свято. За кілька днів до Жіночого дня «УМ» проконсультувалася з відомими українськими чоловіками: як правильно зробити свято коханій жінці в кухонному інтер’єрі.

Пісні меню — як елемент міської культури — навіть у столичних ресторанах з’явилися не так давно. Раніше городянам, які не прагнуть готувати вдома, але хочуть дотримуватися гастрономічних чи релігійних приписів, доводилося не солодко: їж те, що всі їдять. Віднедавна менеджери ресторанів спеціально розробляють асортимент відповідно до церковного календаря. Приємно (і час економиш), коли тобі не треба обирати з усіх пропозицій, а є окрема сторінка, де страви без м’яса і тваринних жирів. Навіть якщо ти не дотримуєшся посту, а просто, готуючись зустрічати весну, вирішив вживати малокалорійну їжу.

Кожна маленька деталь має значення, так вважає Кий Данилейко, 27–річний художник, що викладає в Київському інституті декоративно–прикладного мистецтва і дизайну імені М. Бойчука. І стосується це не лише творчості. «Те, що людина не їсть м’яса, може впливати на світосприйняття, — каже Кий, який із цікавості спробував м’ясо років у... 20. У сім’ї Данилейків, де Кий — один із шести дітей, батьки з ідейних переконань змалечку привчали до харчування без м’яса. Спробувавши продукт уже у свідомому віці, Кий переконався, що він для нього не смачний, і чоловік й далі харчується кашами, рибою, грибами, овочами та фруктами.

40 днів від Масниць до Великодня — час для роздумів про Бога, на які налаштовує, крім молитов, читання Святого письма, сексуального утримання, ще й вегетаріанська їжа. Заправляючи організм злаками, бобовими, овочами, фруктами, горіхами, ви звільняєте його від роботи з перетравлення важкої їжі, а голову, якщо вдасться, — від думок про суєтне. У мене в цей період зазвичай виростають крила за спиною і я ніби літаю, не торкаючись землі, а ще потроюється працездатність, хочеться всім усміхатись і допомагати.

Коли ми беремо до рук стару фотографію чи квиток, що пролежав десь у шафі кілька десятків років, відразу уявляємо минуле. Три антикварних меню переносять в атмосферу небуденного столування давно минулих днів. Проте зафіксовану на цих аркушах історію можна спробувати відтворити у себе вдома уже у найближчі вихідні.

Тендітна Вікторія — дружина Валентина Штефаньо. Це вона виходила заміж у платті з еклерів, яке важило близько 15 кілограмів. «У Віки не було вибору», — посміхається кондитер–«модельєр», що нашивав капроновою ниткою на під’юпник і корсет нареченої півтори тисячі тістечок, а потім декорував їх збитим білком із цукром.

Кондитери Штефаньо — Валентина у Франції, а Валентин в Україні — переконують, що від солодощів можна не гладшати. Головна запорука цього, звичайно, — не їсти тістечок–тортиків без міри, а насолоджуватися малими порціями — і тоді залишаться не складки на талії, а приємні смакові відчуття. Проте є й кондитерські хитрощі.

Якщо ви цікавитеся диваками, то, напевно, чули про Валентина Штефаньо з Ужгорода. 31–річний закарпатець прославився тим, що робить із шоколаду і тіста оригінальні штуки: понад 20–кілограмове пасхальне яйце, 10–, а потім 20–кілограмова новорічні ялинки, плаття з тістечок для нареченої. Ексклюзивні шедеври кондитерського мистецтва навряд чи з’явилися б, якби не сестра — теж Валентина, яка зараз живе у Франції. Весільне плаття не уявити без дружини кондитера — Вікторії. Тож напередодні свята всіх закоханих — про Валентина, Валентину і Вікторію («жінку» і «перемогу»).