Аж до кінця тижня Київ буде «закутаний» у туман. Про це повідомила Людмила Савченко, начальник метеопрогнозів Гідрометеобюро української столиці. «Це пов'язано з приходом в Україну антициклону зі сходу. Тумани — звичайне явище для осені, тримаються приблизно 9 днів», — цитує синоптика «Форум».

Якщо у плани місцевих рисівників суттєво не втру-титься негода, то жнива завершаться не пізніше 10 листопада, сподівається перший заступник міністра аграрної політики автономії Сергій Пелагенко. За його словами, цьогоріч аграріям — а виро-щуванням білого зерна займаються нині 18 сіль-госппідприємств у п'ятьох північних районах півострова (загалом в Україні — ще на півдні Херсонщини) — гріх скаржитись на врожай. Станом на початок листопада при середній врожайності 53 центнери з гектара вони отримали понад 51 тисячу тонн продукції, що майже на 18 тисяч тонн більше, ніж торік.

Оселя Лазаренків у Карпівці — на вулиці Центральній. Кажуть, свого часу ця «магістраль» була в селі єдиною, тому й назву прибрала відповідну. Своїм же зовнішнім виглядом вона має завдячувати Лазаренкам. Адже саме стараннями Павла Івановича Центральну заасфальтували. Горіхові ж дерева обабіч вулиці висаджено вже зусиллями Івана Трифоновича, Павлового батька.
Коли Іван Лазаренко вийшов нам назустріч із дому, то зовнішньою схожістю із сином просто вразив. І манера говорити така сама — розважливо, повільно, карбованими фразами.

У трьох найбільших містах Чернігівщини не протовпитися від театрів та театралів. Відразу трьома театральними фестивалями в Чернігові, Ніжині та Прилуках позначився кінець жовтня.
Першим стартував 20 жовтня в обласному центрі XVI міжнародний фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі», приурочений до 80-річчя Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка.

Кілька років тому, почувши, що чоловік на милицях з Донецька збирається пішки дійти до Ужгорода, я поставилася до цього скептично. Тим паче не була впевнена, що в подібні мандри цього унікального донеччанина потягне вдруге. І от цього року почула, що той же Олександр Мазуренко на милицях зійшов на Говерлу, перед цим пройшовши Україною майже 2700 км.

У Запоріжжі завершився чемпіонат України зі спортивної гімнастики. Як і прогнозувала «УМ», з першого дня змагань у фаворитах ходили атлети Києва, Херсонської і Луганської областей; успішніше, аніж передбачалося, виступили харків'яни і господарі чемпіонату.

Так або принаймні так можна назвати Україну. Саме ця фраза спадає на думку, коли купуєш помідори на наших ринках. Чи то заготівельники перестраховуються і закуповують на півдні країни зелені помідори, аби вони в дорозі побуріли, а вже на місці почервоніли, а не зіпсувалися десь по дорозі. А може, наші фермери вивели новий сорт цих пасльонових, який-небудь чонкінський «Пукс», який і червоним ніколи не буває. Так чи інак, але не доводилося мені останнім часом скуштувати справжніх херсонських помідорів, та таких, щоб на зламі ніби крупинки цукру сяяли, а на смак — як мед солодких. Проте навіть червоно-буро-зелені помідори цілком придатні для споживання, принаймні для заготівлі на зиму. У радянські часи популярні журнали «Работница» і «Крестьянка» пропонували навіть варення із цих зелених овочів. Особисто я не дуже люблю таку екзотику, а от засолені чи консервовані помідори — це смачно. Спробуйте кілька нижче наведених рецептів, і ви самі в цьому переконаєтеся, адже овочево-заготівельний сезон ще не закінчився.

У Запоріжжі триває чемпіонат України зі спортивної гімнастики. Півтораста атлетів з усіх регіонів змагаються у спортивному манежі комбінату «Запоріжсталь» — одному з кращих в Україні. «Чудово, що обладнано два зали, — поділився враженнями головний тренер чоловічої збірної України Анатолій Шемякін. — Для проведення, приміром, чемпіонатів Європи тут бракує лише помосту, але його обіцяють поставити». Схвально відгукнулися про підготовчу роботу організаторів першості і члени журі, зокрема президент Федерації гімнастики Стелла Захарова, її попередник і конкурент у боротьбі за посаду, олімпійський чемпіон Ігор Коробчинський, легенда спортивної гімнастики Борис Шахлін.

Фантазувати в цій царині можна скільки завгодно, не підтверджуючи свої витівки реальними фото- чи відеодоказами, не переймаючись, що хтось спростує чи подасть на вас до суду. Проте є люди, які фауною чорнобильської зони займаються професійно, доказово і неупереджено.

Для початку — кілька газетних «відкриттів». «За словами очевидця, «птах, більше схожий на крокодила, з крилами і хвостом, як у пацюка», живе (можливо, в нього там гніздо?) «в чорнобильському напрямку», десь на дні досить глибокої яруги... За припущенням Миколи, розмах крил — метрів з півтора, «пір'я у нього немає, тхне від нього, як від помийниці, і, наскільки я розумію, саме такий вигляд мали доісторичні птеродактилі... » (замітка «Чернобыльский монстр», газета «Вечерние вести», липень 2004 р.)

Або ще таке: «Цими днями голлівудські кінематографісти повернулись із Чорнобиля... Чорнобильська природа полонила їх. Американці бачили 30-кілограмового сома (і як вони його поглядом зважили? — Авт.) і оленя, трохи меншого за слона. «Це неповторно. Як у театрі абсурду!» — вихопилось у американця. (Газета «Уїкенд», липень 2004 р.)
Щодо абсурду, то це правильно. Тільки от абсурд буває не лише в театрі, а і в наших головах. На жаль.