Сьогодні в Києві має відбутися засідання Конференції суддів адміністративних судів України. Зібрання служителів Феміди проходитиме в атмосфері конфлікту між керівниками Вищого адміністративного суду та Верховного Суду — Олександром Пасенюком та Василем Онопенком. П’ятирічні повноваження першого на посаді голови ВАСУ офіційно спливли позавчора, тож другий вважає, що це крісло має посісти інша людина. «УМ» уже повідомляла, що на думку пана Онопенка, Олександр Пасенюк має чимало огріхів у роботі, нібито керує судом у «ручному режимі» тощо. Натомість у самому ВАСУ вважають, що причини такої критики слід шукати в тому, що, згідно з чинним законодавством, саме Вищий адмінсуд вирішує долю виборів президента в разі оскарження їх результатів, а не ВСУ, як було раніше. На цьому тижні конфлікт між судовими інстанціями переріс у нову площину: за день до завершення повноважень Пасенюка президія ВАСУ визначила, що до призначення нового голови суду його обов’язки виконуватиме саме Пасенюк.

Заступник міністра внутрішніх справ Василь Мармазов переконує, що міліція не збирається контролювати проведення президентських виборів, як їй закидають окремі політичні сили. За його словами, міліція, як і в попередні роки, «стандартно забезпечуватиме громадський порядок на виборчих дільницях, безпеку членів комісій та доставки і збереження бюлетенів», тож іще напередодні дня голосування правоохоронці перейдуть на посилений варіант несення служби.

Позавчора Апеляційний суд Полтавської області виніс найвищу міру покарання 29–річному Віталію С. (прізвище не називаємо, оскільки вирок, який засуджений має право оскаржити до Верховного Суду, іще не набув чинності). «Україна молода» вже повідомляла про цей страхітливий злочин, скоєний 18 червня цього року. Особлива жорстокість нелюда, котрий у райцентрі Карлівці за допомогою сокири «помстився» навіть одномісячним (!) хлопчикам–близнюкам, у багатьох викликала підозри стосовно його психічного здоров’я. Однак вони не підтвердилися.

Після резонансної публікації «УМ» на минулому тижні «Кандидат–хабарниця», у якій ішлося про те, що один із кандидатів на посаду глави держави — Юлія Тимошенко, — подаючи до ЦВК документи, приховала від виборців окремі факти власного кримінального минулого, в редакції не вмовкають телефони. Чимало виборців просять редакцію надати їм юридичну допомогу щодо захисту їхнього права знати всю інформацію про кандидатів у президенти України, щоб зробити правильний вибір. Після консультацій із юристами пропонуємо всім охочим не «обривати» редакційні телефони, а написати кандидату Тимошенко Ю. В. інформаційний запит за наведеним зразком.

Учора, близько четвертої ранку, у своєму будиночку в Підмосков’ї помер Єгор Гайдар, призабутий владою талановитий економіст, автор ринкових реформ останніх років існування СРСР, а потім — нової, єльцинської, Росії. Йому було трохи за 53 роки. Причиною смерті лікарі назвали тромб, який відірвався.

Минулого тижня «Україна молода» знайомила читачів із резонансними документами кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко за № 29/ 00/ 0029–04, порушеної Головною військовою прокуратурою Росії за організацію підкупу посадовців Мініоборони РФ. У грудні 2005 року російські слідчі закрили справу за нереабілітуючими обставинами, а леді Ю. отримала процесуальний статус особи, що вчинила злочин, за який не понесла жодного покарання — термін давності нібито сплив. Цікаві документи тоді вперше оприлюднило Українське юридичне товариство. Втім, виявляється, подібні юридичні метаморфози з кримінальним переслідуванням Тимошенко відбувалися не лише в Росії. Слідчі Генпрокуратури України могли б дати «фору» російським колегам щодо здатності вигадати причини, як «відмазати» Юлію Володимирівну та її численну родину від перспективи провести не один рік у в’язниці за скоєні злочини. Те ж Українське юридичне товариство передало ЗМІ й інші раніше не відомі документи: копію, дивної в юридичному плані, постанови Генпрокуратури України від 21.01.2005 р. про закриття кримінальної справи стосовно Ю. Тимошенко за №49–800 (леді Ю. та її рідних обвинувачували в даванні хабарів Прем’єру Павлові Лазаренку впродовж 1996—1997 рр.) та ухвалу Верховного Суду від 11 листопада 2005 року. Що й казати, виявляється ВСУ ніколи не виправдовував Юлію Тимошенко та її рідних і не закривав жодної кримінальної справи, порушених проти них щодо діяльності ПФК «ЄЕСУ»! Відтак твердження Юлії Володимирівни про те, що 46 суддів Верховного Суду чотири роки тому визнали її невинною і повністю зняли всі обвинувачення, не варті ламаного гроша.

Як повідомив «УМ» речник ГПУ Юрій Бойченко, учора Генпрокурор Олександр Медведько задовольнив рапорт свого заступника Олександра Шинальського про відставку (поданий ним у понеділок) і звільнив його з органів прокуратури за власним бажанням.

Усі намагання керівництва МВС продемонструвати ефективну роботу відомства, схоже, є не більше, ніж популізмом, добре засвоєним під час роботи в уряді Тимошенко. Судіть самі. Спершу опальний Луценко «погорів» на скандалі в аеропорту Франкфурта–на–Майні. Свою невинність міністр довести українському суспільству так і не зміг. А німецька сторона не захотіла вплутуватися і виправдовувати ганебний для України вчинок посадовця високого рангу. Але у тій же Німеччині в аналогічній ситуації держслужбовець вважав би за приниження свого народу і далі залишатися на посаді. Та якщо вибирати між сумлінням і кріслом, то пан Луценко, видається, свій вибір зробив давно. Днями Юрій Віталійович поговорив «по–чоловічому» з Нестором Шуфричем, внаслідок чого обізвав останнього словом, «достойним» міністерського рангу, — «чмом»

Таку пропозицію до усіх вісімнадцяти претендентів на крісло глави дер­жави від усіх служителів Феміди озвучив президент Асоціації суддів України Олег Присяжнюк. Кандидатів просять сказати, як саме вони планують покращити роботу суддів та вирішення ключових проблем у сфері вітчизняного правосуддя. І взагалі, яким вони бачать порядок обрання і призначення суддів, у тому числі на адміністративні посади, якою має бути суть статусу голови суду, як збираються вирішувати проблеми фінансування судів і соціального захисту суддів, а також якою має бути відповідальність носіїв суддівської мантії за винесення неправомірних рішень тощо.