9–й з’їзд Всеросійської політичної партії «Єдина Росія», який пройшов у Москві 14—15 квітня, продемонстрував нові підходи до партбудівництва Росії. З’їзду передував Форум «Стратегія–2020», у рамках якого працювало вісім секцій — і все для того, щоб «об’єднати зусилля суспільства та влади в пошуках відповідей на ключові виклики XX століття».

У загальній свідомості той зиск, який можна отримати від співпраці з арабськими країнами, чомусь пов’язаний насамперед із нафтою. Щонайменше в одному сенсі це уявлення безумовно правильне: держави, яким пощастило бути розташованими на територіях, багатих покладами «чорного золота», завжди можуть похвалитися туго набитою калиткою. А отже, щедро і швидко платити за «музику», яку замовляють. Не скористатися цим і не запропонувати свою «програму» таким перспективним «слухачам» — щонайменше нерозумно. Тож не дивно, що свої погляди по той бік Середземного моря звертають дедалі більше європейських держав. Не стала винятком і Україна. У четвер наш Президент завершив візит до Лівії та Єгипту, який, судячи з коментарів глави держави, видався більш ніж успішним. Тепер головне — за емоціями від вдалого закладення фундаменту співпраці не розтринькати отримані можливості. «Ключ» від «воріт в Африку» ми отримали, але потрібно їх іще й відчинити...

На сьогодні за кордоном перебуває близько чотирьох із половиною мільйонів українських трудових мігрантів. Найбільше наших у Росії — 2 мільйони, потім в Італії та США — по 500 тисяч, а також у Польщі — 450 тисяч осіб. Далі в рейтингу найпривабливіших «робочих місць» йдуть Іспанія (там працюють близько 250 тисяч наших співвітчизників), Чехія (150 тис.), Португалія (75 тис.), Греція (75 тис.), Велика Британія (70 тис.), Нідерланди (40 тис.).

Створення зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом ЄС розглядає як приклад для наслідування усім країнам, що співпрацюють із Союзом у рамках політики сусідства. Це думка голови відділу Європи та Центральної Азії Єврокомісії Леопольдо Рубіначчі, котрий із візитом побував у Києві. Досвід організації співпраці щодо створення ЗВТ буде перенесено на інші дер­жависусіди, пообіцяв Рубіначчі. «Це буде прецедентом того, що ми хочемо в подальшому робити зі своїми країнамисусідами», — цитує фразу пана інспектора «Німецька хвиля».

Учора, в заключний день візиту Президента Віктора Ющенка до Єгипту, ключовим було підписання угоди про співробітництво між двома країнами у сфері космічних досліджень та використання космічного простору в мирних цілях. «Це стратегічний документ, який­ визначатиме наші міждержавні відносини та відносини між відповідними корпораціями на десятки подальших років», — так прокоментував подію Президент. Угода вже реалізується: уранці Ющенко взяв участь у церемонії офіційного відкриття станції управління єгипетським супутником «Іджіпт Сат1», виготовленого в Україні й запущеного рік тому з космодрому Байконур українським ракетоносієм «Дніпро­1». «Це знак успішного виходу партнерства між Україною і Єгиптом на новий рівень», — заявив український лідер. Ющенко відзначив, що розвиток співпраці в космічній галузі був однією з провідних тем його переговорів із президентом Єгипту Хосні Мубараком напередодні. Ця зустріч відбулася в розкішному палаці лідера АРЄ, підступи до якого показово охороняють сотні автоматників.

Попри те, що Лівія і Єгипет мають довжелезний спільний кордон, релігію й певною мірою менталітет, включно з пристрастю до вивішування на кожному кроці портретів своїх лідерів, відмінностей між цими африканськими державами все ж чимало. На відміну від своєї західної сусідки, Єгипет активно розвиває туристичну галузь, має таке потужне джерело прибутку, як Суецький канал, і таку розкіш, як Ніл, завдяки чому палюча пустеля поступається місцем людям. У вівторок ввечері, залишивши з оптимістичним настроєм 5–мільйонну Лівію та її незмінного з 1969 року Лідера Каддафі, Віктор Ющенко прибув до вотчини п’ятиразового президента Мубарака, заселеної 77 мільйонами людей при майже удвічі меншій за Лівію території.

Біле довге полотнище — знак мовчання, чорні жалобні стрічки, квіти і вогники свічок. Так учора, на 40–й день по загибелі в Єревані восьми мирних демонстрантів, багатонаціональний пікет перед посольством Вірменії у Києві нагадав про трагічні події 1 березня. До акції киян приєдналися учасники V Асамблеї Всесвітнього руху за демократію, що саме проходить в українській столиці, — громадяни Росії, США, Сербії, Узбекистану. «Ми вирішили висловити своє співчуття родичам загиблих, а також незгоду з насиллям і з тим, що цього ж дня відбувається інавгурація новообраного нелегітимного президента Вірменії Сержа Саркісяна», — пояснив москвич Дмитро Макаров, представник Молодіжного правозахисного руху. «Права людей не мають кордонів, — доповнив політичний аналітик Дмитро Потєхін. — Ми не можемо мовчати в ситуації, коли під час мирних акцій розстрілюють людей».