Підготовка атлетів до серпневого чемпіонату світу в Берліні вийшла на фінішну пряму. Завтра у Стокгольмі відбудуться останні перед головним стартом сезону змагання з серії Світового легкоатлетичного туру, після чого учасники ЧС до 15 серпня відшліфовуватимуть спортивну форму лише на тренуваннях. Для багатьох же головною перевіркою сил у змагальному режимі став позавчорашній турнір у Монако.
Футбольні змагання серед молоді суттєво відрізняються від турнірів дорослих. У юних спортсменів немає визнаних авторитетів — кожен із них лише прагне стати видатним. Фактично єдиним орієнтиром тут виступає назва держави, яку ти представляєш, — наскільки вона є «футбольною». У юнаків молодецький запал, емоції, бажання продемонструвати техніку нерідко беруть гору над тактичними побудовами тренерів. Час існування юнацьких чи юніорських збірних становить лише два–три роки, після чого на зміну «старожилам» приходять амбіційні новачки.
Щойно літня спека трохи спала, футболісти в прем’єр–лізі, наче згадавши про глядачів, помітно активізувалися й минулого уїк–енду на радість уболівальникам «наколотили» аж 28 м’ячів. Це рівно вдвічі більше, ніж тижнем раніше в дебютному турі! Причому постаралися майже всі — за 180 хвилин гри не відзначилася голом тільки «Зоря».
96–й за ліком «Тур де Франс» закінчився так, як і очікували. Але навряд чи хтось зможе сказати, що три тижні перегонів виявилися нудними, адже певною інтригою супроводжувався практично кожен етап. Та й доля жовтої майки лідера тривалий час лишалася незбагненною. Утім переможцем став об’єктивно найкращий велогонщик сучасності.
Зазвичай національну легкоатлетичну першість проводять на столичному НСК «Олімпійський», оскільки інші міста не палають бажанням приймати чемпіонат країни. Кілька років тому зірвався турнір у Білій Церкві, але перейняти естафету спромігся донецький «Олімпійський». Цього ж року у зв’язку з реконструкцією головної спортивної арени держави легкоатлети подалися до Криму. Ялтинський стадіон «Авангард» є традиційним місцем проведення весняного Кубка країни, одного разу навіть приймав Кубок Європи з метання, а цього разу зустрів і національний чемпіонат.
Ще до початку «Великої петлі» 17–й етап нарекли «королівським». На ньому велосипедистам треба було продемонструвати всю свою майстерність: вміння «дряпатися» в гори й майстерно, на швидкості до 100 км/год., долати віражі на спуску, працювати в групі і прискорюватися самотужки. Усі сподівання етап виправдав — перевірку на виживання гідно пройшли тільки найвитриваліші. На жаль, українці Ярослав Попович і Володимир Густов більше, ніж удвічі віддалилися від лідера. Але крапки над «і» у визначенні переможця генеральної класифікації середа ще не розставила.
15 серпня в Берліні стартує другий за масштабністю турнір на планеті після Олімпійських ігор — чемпіонат світу з легкої атлетики. Україна в «королеві спорту» задніх ніколи не пасла, періодично вибиваючись навіть у призери найпрестижніших змагань у командному заліку. На майбутній світовий форум президент вітчизняної Федерації легкої атлетики Валерій Борзов намалював доволі амбітний, але складний план — здобути сім–дев’ять медалей. Однією з тих, на чий успіх у Німеччині ми можемо розраховувати, є уродженка Вінниці, а нині донеччанка Юлія Кревсун. На червневому командному чемпіонаті Європи в Португалії вона встановила найкращий результат сезону у світі в бігу на 800 м (1 хв. 58,62 сек.). При цьому не просто підтвердила свій високий клас, а й довела, що спортсменки після народження дитини можуть гідно повертатися у великий спорт.
Отримавши з рук президента НОК Сергія Бубки приз найкращій спортсменці червня, Юлія розповіла «УМ» жіночі секрети своєї професії.
За три тижні на найпрестижнішій багатоденці світу трапляється стільки різноманітних подій, що про них можна писати книжки й знімати фільми. Те, з чого починалася «Велика петля–2009», сьогодні вже здається ледь не сивою давниною. Щоправда, до минулої неділі боротьба велася переважно за перемоги на окремих етапах, натомість у генеральній класифікації панувало певне затишшя. Як виявилося — перед бурею.
Півтора року тому одразу шестеро наших співвітчизників володіли титулами чемпіона світу серед професіоналів у різних вагових категоріях за різними версіями. Однак, як відомо, зберегти почесне звання складніше, ніж його здобути. І сьогодні вже тільки четверо українських боксерів утримують почесні пояси. Спершу — торік — титул втратив легковаговик з Енергодара Володимир Сидоренко, а минулої суботи перед суперником не встояв львів’янин Андрій Котельник.
Сестри Бондаренки залишаються найкращими українськими тенісистками, хоча перемоги на змаганнях серії WTA приходять до них нечасто. В одиночному розряді уродженки Кривого Рогу вигравали по одному турніру: старша, Олена, — у Люксембурзі в 2006–му, а Катя — торік у Бірмінгемі. Зате в парі дівчата здобули вже три титули. Черговий — позавчора у Празі.
