Візит Віктора Ющенка до Гданська, де гучно відзначали 25-річний ювілей заснування легендарної польської профспілкової організації «Солідарність», завершився фотографуванням в аеропорту ім. Леха Валенси з місцевими поліцейськими у бронежилетах та з автоматами на їхнє прохання. Адже поляки захоплюються лідером нашої помаранчевої революції, певною мірою ототожнюючи його зі своїм кумиром, живою легендою, першим президентом демократичної Польщі, засновником «Солідарності», яка поборола комуністичний режим, — Валенсою. Очевидно, знаковою фігурою Ющенко є і для польського президента Кваснєвського, бо він, схоже, покладає великі надії на нашого Президента у сприянні демократизації Білорусі.

Позавчора на польському полігоні «Веджин», де триває вже традиційне миротворче польове тактичне навчання «Козацький степ — 2005», побували керівники оборонних відомств трьох країн — України, Польщі та Великобританії. Анатолій Гриценко, Єжи Шмайдзінські та Адам Інгрем спостерігали за знищенням умовних терористів та евакуацією «поранених», але на думці в кожного було своє.

Якщо б вибори до Верховної Ради відбувалися найближчим часом, то 3-відсотковий бар'єр подолали б шість політичних партій — «Народний союз «Наша Україна», «Батьківщина», Партія регіонів, Народна партія, КПУ та СПУ. Про це свідчать результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова.

Ще наприкінці весни журналістське середовище облетіла новина: одна нова, невелика, але горда й небідна партія шукає виходів у ЗМІ й пропонує «лицарям пера й мікрофона» співпрацю на дуже вигідних для них умовах. Причому про найману роботу у РПУ (а говориться саме про Республіканську партію України) не йдеться — достатньо лише якомога частіше розміщувати у своєму ефірі або на шпальтах згадки про політичне дітище екс-керівника «Нафтогазу» Юрія Бойка. Так вийшло, що саме «дуби» (така в РПУ емблема) першими розпочали агресивну передвиборчу піар-кампанію, і це — за десять місяців до самих виборів у ВР.

Побувати на дачі у Віктора Ющенка в селі Нові Безрадичі Обухівського району журналістам, у тому числі й «УМним», випадало вже не раз. Але потоку замовних статей про «шестиповерхові вілли» із ледве що не позолоченими перилами це не зупиняє — що поробиш, політика — брудна справа. Останнім часом «майнові» скандали довкола родини Ющенків спалахували особливо активно, і хоча в порівнянні з «розвагами» минулої влади це все просто дитячі забавки, демократичному Президентові й люблячому батькові, природно, будь-яке несправедливо гостре слово неприємне. Мабуть, саме тому напередодні початку нового політичного сезону тепер уже Президент Ющенко вирішив знову запросити «акул пера» до себе в гості — вперше у новому статусі.

Нова влада продовжує бити рекорди. І там, де не треба було б, також. Зокрема, з нагоди 14-ї річниці незалежності Президент Ющенко підписав серію указів про відзначення державними нагородами та присвоєння звань заслужених працівників у різних галузях. Воно б і нічого. Якби не кілька «але».

Алчевський металургійний комбінат зустрів Президента України помаранчевими димами з мартенівських труб. На жаль чи на щастя, але це не був вияв вірнопідданості металургів до «помаранчевої» влади — звичайна технологія. Яка, до речі, відходить у минуле — доволі скоро мартенів на АМК не залишиться взагалі. Їм на зміну йдуть сучасніші конвертери.

Луценко проти Шуфрича — ця суперечка, яка тягнеться з далеких виборчих часів, уже стала справою принципу. Бо йдеться не лише про те, хто має політичну рацію — колишній опозиціонер, а нині міністр внутрішніх справ, чи нардеп-бізнесмен, волею долі опозиціонер теперішній. Ідеться про правоту ЧОЛОВІЧУ. Адже ці двоє ставлять на кін закиди на кшталт «якщо мій візаві справжній мужчина, то...». Днями приводів для «міряння» панів Юрія та Нестора чоловічими достоїнствами побільшало. Шуфричу «шиють» «вишку» — поки що не як покарання, а як незаконну свердловину на Полтавщині.

Чотирнадцята річниця незалежності стала першою, коли влада вирішила святкувати не для себе, а для народу. І за інакшим сценарієм, ніж раніше.
О 10-й ранку державні мужі й жони зібралися у соборі Святої Софії. Ясна річ, таким чином Віктор Ющенко, котрий прийшов із дружиною й дітьми та разом із ними ставив свічки під образами, не намагався перевершити «суперправославний» образ його опонента на минулих виборах Віктора Януковича — просто був самим собою. В урочистому молебні взяли участь представники близько двадцяти найбільших релігійних конфесій, представлених в Україні.

Секретар РНБОУ Петро Порошенко повернувся «з вод», де (у Німеччині) подалі від нервової обстановки українського політикуму профілактично підліковував шлунково-кишковий тракт, живим, здоровим і бадьорим. Про що особисто й повідомив (а бадьорий вигляд іще й продемонстрував) журналістам на скликаній одразу по поверненню прес-конференції, поскаржившись, що його тут уже «ледве не поховали».