Учора Київ відзначав 140–річчя Володимира Леніна. Причому в одному місці Ілліча вітали як «найкращого з людей», а в іншому — судили за вбивство мільйонів.
Біля пам’ятника пролетарському вождю на Бессарабській площі традиційно зібралися віддані комуністи з червоними прапорами. Тут звучали ретро–пісні у виконанні Йосипа Кобзона й переважали люди літнього віку. Одна з бабусь причепурилася червоним шарфом у стилі футбольних фанатів, але з написами «СССР–USSR» та «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» Тут же за 1 грн. продавали газету марксистів–революціонерів «Слухай, товариш!» із передовицею про «чергове політичне шоу — буржуйські так звані вибори президента України».

Віктор Янукович за два місяці свого президентства вже кілька разів струснув Україну. За короткий час на посту глави держави він спромігся зробити таке, чого не чекали, мабуть, і від Леоніда Кучми. В Україну піде дешевий газ — натомість заплатимо Севастополем. Намагаючись виплюнути один гачок, Україна ковтнула інший. Нова влада готується остаточно затвердити харківські угоди, влаштувавши сеанс одночасної ратифікації в парламентах України та Росії. Опозиція гуртується й анонсує акції протесту.

Попрощавшись із жертвами авіакатастрофи під Смоленськом, Польща готується обрати нового президента на зміну трагічно загиблому Леху Качинському. Учора о 5:40 ранку маршалок Сейму, виконувач обов’язків глави держави Броніслав Коморовський підписав розпорядження, згідно з яким позачергові президентські вибори призначено на 20 червня. Відтак офіційно стартувала виборча кампанія, яка триватиме до 18 червня. Якщо в першому турі жоден із кандидатів не набере більше 50 відсотків, то через два тижні, 4 липня, відбудеться повторне голосування.

Післязавтра «Регіони» проводять перший з’їзд у оновленому статусі «партії влади». Головне питання форуму Партії регіонів — вибори нового керівництва. Нагадаємо, Віктор Янукович після перемоги на президентських виборах зробив паузу в партійній діяльності і призупинив членство в ПР.

Якби дострокові вибори до Верховної Ради відбувалися найближчим часом, то переконливим фаворитом була б Партія регіонів. Відповідно до опитування Київського міжнародного інституту соціології, за ПР проголосувало б 36,4% виборців. Цей результат навіть більший від показника, отриманого «Регіонами» за підсумками останньої парламентської кампанії в 2007 році. Очевидно, в цьому випадку спрацьовує ефект поствиборчої «гравітації», коли переможець виборів (у даному випадку — президентських) обростає додатковою прихильністю й довірою. Так було й у випадку з Віктором Ющенком у 2005 році.

Цього тижня у Верховній Раді про себе заявила депутатська група «Наша Україна». Її координатором визначено 62–річного іванофранківця Зіновія Шкутяка. Досі Зіновій Васильович входив до групи «За Україну!», і тривалий час саме «ЗУ!» була альтернативою «протимошенківській» більшості у фракції «НУНС». В’ячеслав Кириленко створив цю групу, поки партія «Наша Україна» визначалася щодо майбутніх дій. Але тепер і «НУ» вирішила створити у парламенті свою «філію».

Шкутяк каже, що головне завдання, що стоїть перед фракцією, — відновити більшість, яка була б здатна ухвалювати рішення.

О 8:20 за польським часом (10:20 за Москвою) президент Польщі Лех Качинський зателефонував своєму братові Ярославу. Як усі близнюки, брати Качинські були дуже близькі. Тому навіть після того, як Ярослав склав повноваження прем’єр–міністра й поступився цією посадою опоненту Дональдові Туску з партії «Громадянська платформа», що перемогла на дострокових парламентських виборах, президент Лех постійно був із ним на зв’язку. Тим паче що Ярко очолював їхнє спільне дітище — партію «Право і справедливість». Президент повідомив, що «все йде за планом» і за кільканадцять хвилин його літак приземлиться в аеропорту Смоленська, куди офіційна делегація на чолі з главою Польської Республіки летіла вшанувати пам’ять 22 тисяч польських офіцерів та інтелігенції, розстріляних військами НКВС у лісі під селом Катинь 1940 року.

Але літак не приземлився. О 10:56, зачепившись за дерево, президентський борт загорівся і впав. Жоден із 96 пасажирів цього рейсу, серед яких, окрім президента і його дружини Марії, були керівники всіх родів польських військ, голова генштабу збройних сил, депутати Сейму, родичі загиблих під Катинню в 1940–му офіцерів та інші достойники, не вижив. Православні священики та католицькі ксьондзи, які зібралися біля меморіалу жертвам Катинської трагедії, щоб відслужити панахиду за загиблими 70 років тому, вражено долучили до мартирологу ще майже сотню імен. А світ завмер, шокований цим страшним лихом і перейнятий співчуттям до польського народу, який в одну мить втратив еліту нації й керівництво держави та армії.