Тепла зима 2012, утiм, не знизила градус напруженості, яка нині панує у паливно–енергетичному комплексі України. Провал грудневих перемовин між нашими і російськими президентами та прем’єрами змусив незалежних експертів висловити припущення: українська делегація покинула Білокам’яну, щоби до неї повернутися. Згодом. Скажімо, у січні. І бути вже значно поступливішою у найважливішому для нас питанні — здачі росіянам вітчизняної газотранспортної системи. Тієї самої, яка, за нашою Конституцією, перебуває у власності України і відчуженню не підлягає. А заодно є тим бажаним для Москви активом, який дозволяє витримувати в українсько–російському діалозі хоча б якийсь паритет. Що відбувається з країною, яка поступилася «Газпрому» і його підрозділу — Кремлю — своєю паливно–транспортною системою, яскраво демонструє приклад сусідньої Білорусі.

Українська сільськогосподарська рілля, як не дивно, знову не стала товаром. Хоча експертне середовище і близьких до влади, і незалежних аналітиків було на сто відсотків переконане — «торги» землею почнуться вже у січні. Тим паче що передумови для цього є майже всі. Так, ще у липні парламент ухвалив закон про земельний кадастр, який набуває чинності через три дні. Це перша з необхідних умов для купівлі–продажу «годувальниці». Друга — закон про ринок земель, який уже зареєстровано у Верховній Раді, і ухвалити його можуть буквально кожної миті. Додавали впевненості і заяви Президента Віктора Януковича, що влада готова налагодити процес залучення серйозних інвестицій в український АПК. А без продажу землі, як відомо, жодних інвестицій бути не може.

До першого свистка судді, який, окрім усього іншого, ознаменує початок великого поділу спільно спеченого україно–польського пирога під назвою «Євро–2012», залишилося півроку. Шансів заробити — попри всі політичні й економічні промахи керівництва України — більше таки у наших. За підрахунками польських експертів, уболівальники залишать на їхній території 900 млн. злотих (близько 258 млн. доларів), а у нас — 1,5 млрд. злотих (431 млн. доларів).

І цей рахунок міг би бути ще більшим, на нашу, звичайно ж, користь, — якби не два маленькі нюанси: нерозвинута інфраструктура у нашій державі та недовіра до України як держави з переліку «третіх країн». Відтак більшість команд, навіть ті, що змагатимуться в українських містах, обрали місцем базування сусідню Польщу. І на матчі прибуватимуть літаками. Добре, що такої фінансової можливості не має більшість уболівальників.

Учора в Кабміні мав відбутися вкотре оголошений «головосік». Ще за два тижні Президент Віктор Янукович визначив цю дату — 21 грудня — як день розбору польотів iз тими керівниками, які гальмують його реформи. Вперше День великих відставок, як ми пам’ятаємо, анонсували на початку листопада. Тоді Янукович прийшов­таки на розширене засідання уряду, але міністрів міняти не став. Учора ж про обіцянку гаранта звільнити ледачих урядовців (у неофіційному «розстрільному» переліку були всі ті самi: Табачник, Кулиняк, Єжель, Каськів, Аніщенко) старалися взагалі не згадувати. Натомість у коридорах панувала розслаблена атмосфера, а у фойє — лотки з львівським ручної роботи шоколадом та гігантські півметрові, також індивідуального виготовлення, ... свічки.

Схоже, головну ілюзію нинішньої української влади — «вламати» Росію на суттєву газову знижку і при цьому не віддати стратегічному партнеру найліквіднішу власність — учора було розвіяно. І, можливо, остаточно. Упродовж останнього місяця Прем’єр Микола Азаров повторював, мов мантру, фразу — домовленостi про ціну 230 доларів за тисячу кубометрів — майже досягнуто. І, мовляв, жадану угоду підпишуть ось­ось. Проте довгоочікуваний для Києва документ так і не з’являвся, а Кабмін до останнього тягнув iз бюджетом на 2012 рік, не знаючи, яку вартість природного палива писати у витратній графі. Злим оракулом у понеділок став керівник правлячої фракції у парламенті Олександ Єфремов, який заявив — сподівання на ціну 230—240 доларів у наших серцях залишаються, але верстати бюджет будемо під песимістичні 416...

Єфремов, схоже, орієнтувався на очільника «Газпрому» Олексія Міллера, який недвозначно заявив — до кінця нинішнього року нового договору підписано не буде. Але назустріч песимістичному для нас курсу з київського летовища «Бориспіль» мужньо вилетіли два літаки: Президента і Прем’єр­міністра.

Україна може стати не лише європейською житницею, а й європейським генератором. Наші компанії активно нарощують обсяги експорту електроенергії до сусідніх країн, хоча іще кілька років тому ці потоки були мізерними. Європа ж, у свою чергу, тільки збільшуватиме споживання струму: економічне зростання, яке неминуче настане після рецесії, потребуватиме енергоресурсів, відмінних від політично забарвленого російського газу. Модернізувавши потужності генерації та мережі, Україна матиме змогу забезпечити левову частку цих потреб ЄС.

Близько сотні людей зібралися вчора під Київміськдержадміністрацією пікетувати пленарне засідання Київської міської ради та висловити свій протест через нову стратегію розвитку столиці. Аргументи прості. «Стратегія генплану, який намічає план розвитку Києва до 2025 року, замість того щоб вирішувати старі проблеми, лише створює нові», — пояснив «УМ» головний координатор громадянської компанії «Форум порятунку Києва» Віталій Черняховський. За його словами, київська влада в новому генплані намагається пролобіювати інтереси забудовників, а не звичайних киян: «І замість того, щоб розв’язати проблему із засміченням повітря та засиллям автівок, вони побудують ще більше житла. Але ж ніяких безкоштовних квартир не буде, тому ніякої користі для людей з цього не буде».

Фонд державного майна позбувся 25% акцій «Київ­енерго». Минулої п’ятниці пакет продали компанії ДТЕК Ріната Ахметова за 450,5 млн. гривень. Не виключено, що це був останній вдалий для держави продаж енергетичного підприємства. Завищені ціни, боргові і соціальні зобов’язання відлякують інвесторів. І вони навряд чи захочуть переплачувати при продажах обленерго, які почнуться наступного року. Тож не виключено, що надалі прибутків від приватизації у ФДМ буде набагато менше.

Ситуація у паливній сфері України, м’яко кажучи, складна. Сподіваного здешевлення російського пального уряд Миколи Азарова не домігся, а «Нафтогаз України» вже вдруге поспіль не зміг вчасно — до 7 числа кожного календарного місяця — розрахуватися за спожитий раніше газ. Україна заплатила лише 210 млн. доларів та 7,2 млрд. рублів, тобто трохи менше половини від загальної суми, а на решту росіяни погодилися почекати до 28 грудня. «Родзинкою» ситуації стали ці самі рублі — вперше за всю історію взаємовідносин ми платимо росіянам їхньою валютою. Саме на такому порядку розрахунків тривалий час наполягала Москва, але Києву поки вдавалося уникати ультиматуму.

Якщо хтось не знає: учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС — це багаті, заможні та впевнені у собі люди. Принаймні саме так вважає Прем’єр–міністр Микола Азаров. «Якщо говорити конкретно, пенсія одного з учасників протестів, наприклад у Донецьку, встановлена судом, складає 7 тис. 580 грн., а з 1 січня за перерахунком відповідно до  постанови уряду ця людина буде отримувати 8 тис. 230, — сказав він перед початком учорашнього засідання Кабінету Міністрів. І навіщось звернувся до присутніх: — Зрозуміли?».