Фіга до столу

Фіга до столу

За цей плід — інжир, фігу чи смоковницю, як ще називають ці ягоди — я готова віддати багато. Коли ще не сезон, а біля вагів у київському супермаркеті лежать звабливі фіолетові ягоди майже по 12 гривень за штуку, — якщо зарплата тільки–но була, не стримую свого бажання відчути ні з чим не зрівняний солодкувато–медовий смак. Зараз для любителів смоковниці — час порівняно дешевого ласування: стиглі великі інжирини можна купити по три гривні за штуку, а як натрапите — і по двi. Звичайно, теж не соціальна ціна. Втім можна себе побалувати. До того ж і свіжих фігових плодів багато не з’їси, і для приготування вишуканих страв їх потрібно, як правило, небагато.

Високий блондин із грибами і коньяком

У Західній Європі немає культу збирання грибів. Але гриби там люблять, і не тільки безбарвні на смак шампіньйони. Це опосередковано доводить книга славетного французького коміка П’єра Рішара «Закоханий кухар». Нещодавно 76–річний актор побував у Києві і дав три моновистави, про що широко писала столична преса. Писала і про те, як у ресторані «Шинок» Рішар їв і нахвалював борщ. Меню актора в ресторані бельгійської кухні, де він провів значно більше свого київського часу, жовта преса, мабуть, не змогла довідатися. Втім про грибні смаки П’єра Рішара можна дещо дізнатися з його «друкованої творчості». Тож, рецепти від коміка.

Лісова пісня

Опеньки вражають масовістю і стійкістю: як пощастить, то з одного пенька можна нарізати півкошика, і так — до заморозків. Приємно, що їх можна брати і в перші дні по приморозках — на відміну від інших грибів, опеньки, зальодянілі і крихкі, швидко відходять і смаку не втрачають. Отже, хто не встиг облизнутися на білі чи підберезовики — рушайте хоч на опеньки, це їхній час.

Про Львів, каву і демократію

Минулi вихідні Львів прожив під знаком кави — певно, найбільш типового львівського напою. Зрештою, це такий собі банальний міський фестиваль, замішаний на історичній спекуляції, але водночас — ліпше такий міф, ніж сіра алкогольна буденність. Порошкове пиво, заполіроване горілкою, туристи можуть споживати по всій Україні, а от львівської кави можна напитися лишень у кавовій столиці — Львові.

Сидить дівчина в коморі...

Сидить дівчина в коморі...

Ви давно готували страви з наповненого каротином оранжевого коренеплоду? Ну, крім того, що додавали моркву в борщ чи вінегрет або суп і тушковане м’ясо? А даремно. Бо з цієї «гарбузової сестриці» можна приготувати безліч страв. І повчитися цьому, як і у випадку з дещо недооціненою у нас ріпчастою цибулею, можна у французьких кулінарів.

Пиріг — на поріг

Пиріг — на поріг

Якщо поєднання слив із м’ясом чи рибою може відлякувати новизною, то сливовий пиріг — це традиційно смачно. Але й випічки зі сливами — безкінечна кількість рецептів. І десертна сливова лінія пирогами не закінчується, а лише починається.

Угорка та інші ренклоди

Угорка та інші ренклоди

Нинішній рік урожайний на сливи. Ці корисні плоди з домашніх подвір’їв навіть на дорогих київських ринках можна купити по 6 гривень за кілограм. «А що робити з цією дешевизною?» — уже відмахуються скептики–городяни. І підтакують селяни: «У нас того добра — бери, не хочу, худобі згодовуємо; ну ще слив’янку робимо...»

Насправді ж зі сливами можна готувати безліч страв: від найпростіших до вишуканих.

Страви–довгожителі

Страви–довгожителі

Будь–яку справу варто робити з гарним настроєм. А у злої господині, кажуть, навіть борщ кисне. Тож що–що, а куховарити треба без нарікань — навіть якщо дійсно не вистачає часу. Зайнятим господиням варто лише навчитися готувати на кілька днів так, щоб страви не втрачали якості й смаку.

«Кожен день стояти біля плити — немає часу»

«Кожен день стояти біля плити — немає часу»

— Я люблю готувати і щоразу намагаюся урізноманітнити меню, щоб за столом не було нудно, — каже співачка. — Але стояти кожен день біля плити — немає часу. Тому періодично готую страви на кілька днів. Сьогодні ось казала чоловікові, що давненько в нас не було борщу, який на другий день смачний, а на третій — ще смачніший. Якщо мої хлопці — чоловік і 13–річний син — не дориваються, то цієї страви, яку я варю у п’ятилітровій каструлі, може вистачити аж на чотири дні.

Поївши цибулі, ідіть на побачення

Поївши цибулі, ідіть на побачення

До цибулі ми ставимося з обережністю: або зовсім відмовляємося її вживати — бо запах може завдати шкоди іміджу, або використовуємо як приправу. Втім у різних кулінарних традиціях корінь–овоч дуже часто є основою для багатьох страв. І законодавці моди тут — французи, а вони на кухні, без сумніву, професіонали.