Молодому «спортивно–сімейному» міністру Юрієві Павленку не бракує красномовства та енергійності — до цього зобов’язує «фронт роботи» у його відомстві. У амбіційного політика й плани відповідні — перетворити українців на спортсменів, побудувати у кожному райцентрі басейн, здобути золоту медаль на «зимовій» Олімпіаді у Ванкувері.
Міністр у справах сім’ї, молоді та спорту запевняє, що в Україні подолано дитячу безпритульність, а немовлята для усиновлення — справжній дефіцит. Про планів громаддя і перепони у спорті, благородні починання у захисті дітей–сиріт і про фізкультуру без жертв — про все це Юрій Павленко розповів «Україні молодій».

Головний коваль бронзових медалей наших дівчат на Олімпіаді–2004 в Афінах, тренер Леонід Ратнер, називає її «Професором гандболу». Справді, вже тривалий час збірну України неможливо уявити без Марини Вергелюк — плеймейкер словенського клубу «Крім» завжди відгукується на запрошення грати під синьо–жовтим прапором. На рахунку уродженки Херсона вже 140 матчів за національну команду й 530 закинутих м’ячів у складі збірної. 24 з них — на недавньому чемпіонаті Європи в Македонії, де українки посіли десяте місце. Наприкінці Євро–2008, коли турнірна доля нашої збірної прояснилася, Вергелюк дала інтерв’ю «УМ» просто на трибуні арени в Охріді.

Команда з Бєлгорода для киян вочевидь є незручним суперником. Середняк російської «вишки» минулого сезону зіпсував «Соколу» старт сезону, обігравши його в київському Палаці спорту. Із бєлгородцями важко змагатися в комбінаційному хокеї, а треба битися. До того ж — іноді в прямому сенсі цього слова.

Україну один за одним залишають її герої, свідки великої епохи національно–визвольних змагань. У ніч із вівторка на середу цього тижня відійшла до кращого світу Оксана Бандера, наймолодша із сестер провідника ОУН Степана Бандери. Усі Бандери були особистостями такими сильними, а їхні життєві шляхи були такі тяжкі й непересічні. Пані Оксана відбула 48 років заслання, таборів, каторги, набагато більше за багатьох українських дисидентів, маючи в серці найпершу цінність — свою родину. Вона і не ховалася в тіні свого визначного брата Степана Бандери, і не намагалася зробити якихось дивідендів зі свого прізвища чи «каторжного стажу». Усі ці півстоліття на чужині вона мріяла повернутися додому. Її мрія здійснилася, пані Оксана прожила старість на Батьківщині, і сьогодні виконають її останню волю: Оксану Бандеру поховають на цвинтарі у рідному селі Старий Угринів, біля сестер.

У п’ятницю в книгарню «Є» по страшній ожеледиці прийшли: похвалений у цьому році всіма найсуворішими критиками письменник і журналіст Михайло Бриних із дружиною Вікторією Стах; іменинниця Марія Матіос у гламурній блузці, яка переливалася лелітками всіх кольорів веселки; як завжди усміхнена Леся Воронина з манною кашею, здобреною родзинками і цукатами; успішна адвокат, телеведуча і письменниця Лариса Денисенко з красивою густою гривою шоколадного кольору; невідома загалу жінка суворого вигляду — Ірина Чернова. Це були люди першого ряду, кожен із них мав шанс поїхати з книгарні з 11 тисячами гривень — таку суму встановили організатори конкурсу «Книга року Бі–Бі–Сі», який придумала, зорганізувала й адмініструє чотири роки поспіль Світлана Пиркало, письменниця, журналістка, кулінарка й егоїстка, яка живучи в Лондоні, не забуває своїх українських колег–письменників.

Позавчора у столичному готелі «Редіссон» відбулося традиційне щорічне вручення нагород майстрам пера, які займаються журналістськими розслідуваннями та пишуть матеріали, які висвітлюють причини та наслідки корупційних явищ.

У вівторок близько двох з половиною тисяч мітингувальників, представників Херсонської та Миколаївської спілки підприємців фармацевтичної галузі, вимагали скасувати три постанови Кабміну.

У суботу й неділю в опері відбулися прем’єрні вистави Андрія Жолдака «Ленін love, Сталін love». Перша — офіційна, з усією «президентською раттю» і головними замовниками — міністром культури та туризму Василем Вовкуном і директором Українського інституту національної пам’яті Ігорем Юхновським, «рамками», букетами від Віктора і Катерини Ющенків, цвітом інтелігенції й дипломатії.

Восьмого грудня рок–гурти «Тельнюк: Сестри» та «Кому вниз» розпочинають спільний творчий проект «Вітер століть». Концепція проекту — оригінальна і прогнозована водночас. Оригінальна, бо для сучасного українського мистецтва симбіоз класичної поезії та рок–музики — пропозиція нетипова. А прогнозована, оскільки ефект від такого поєднання очевидний навіть для непосвячених: поезія та музика підсилюють одне одного, стають зрозумілішими. Тур «Вітер століть» триватиме до 17 грудня, за цей час сестри Тельнюк та команда Андрія Середи дадуть сім концертів, виступатимуть перед студентами вищих навчальних закладів. Маршрут туру проляже через Одесу, Херсон, Кривий Ріг, Кіровоград, Суми, Харків, Дніпропетровськ. Свої програми «Тельнюк: Сестри» та «Кому вниз» побудували на поезіях Тараса Шевченка, Лесі Українки, Богдана–Ігоря Антонича, Євгена Маланюка, Василя Стуса, Олександра Олеся... Леся та Галина Тельнюк розповіли «Україні молодій», що ідея «Вітру століть» визрівала майже десять років.