Один iз найважливіших, за логікою речей, документів для нашої держави — Державну програму активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки — влада вирішила ухвалювати якнайяскравіше. Намагаючись при цьому надати заходу вигляду публічності: засідання Кабміну зробили відкритим, запросили Президента Віктора Януковича, а також народних депутатів, у тому числі й опозиційних. Чим менше часу залишалося до появи в актовій залі глави держави, тим сильніше здавали нерви в організаторів — боялися, мабуть, не втримати ситуацію у своїх руках й опозоритися перед Його очима. Врешті, непритаманне для «донецьких» бажання побавитися у демократію завершилося сподівано: казусом і скандалами.

Ситуація в українській економіці нагадує родину, в якій батько позичає гроші у сусідів, обіцяючи витратити їх на ремонт будинку, на навчання дітей, але насправді пропиває їх. А щоби повернути борги, доводиться знову позичати... Варіанти виходу з цієї складної ситуації три: поділитися жилплощею та владою із сусідом, який давно пропонує «жити разом», тобто вступити у Митний союз; знову позичити грошей у багатих знайомих, обіцяючи «взятися за розум» та через деякий час віддати з процентами (кредит МВФ або Світового банку), або залучити всі резерви сім’ї, при цьому навчившись економити на всьо­му та витрусити «заначки» всіх членів сім’ї (з батьком включно).

Спробуємо проаналізувати, як саме в Україні може проходити процес залучення внутрішніх резервів.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості оприлюднило резонансний наказ №1004, згідно з яким більшість вугільних копалень, які на сьогодні ще залишаються у державній власності, мають підготувати до передачі у приватні руки. Терміни визначено супершвидкі: до 3 березня поточного року. Причини такої нетерплячки незалежні експерти вбачають у проблемах державного бюджету, який більше не в змозі «відстьобувати» багатомільярдні дотації провідній колись українській галузі. Але існує також ціла низка нюансів, які додають ситуації гостроти та навіть невизначеності.

Запрошених на вчорашнє засідання уряду очікував сюрприз — у вигляді двох депутатів від «Свободи» Ігоря Мірошниченка та Юрія Сиротюка, які з’явилися у залі у супроводі міністра Камбіну Олени Лукаш. Причому зайшли гості рівно за хвилину до появи там Прем’єр–міністра Миколи Азарова. Практика персональної участі народних обранців на засіданні членів уряду зазвичай не практикується: як правило, саме нардепи викликають на свій килим міністрів. Загадка депутатів, втім, певний час залишилася нерозгаданою: робочого місця Миколи Яновича вони не блокували, запрошенiй пресі коментарів не давали і у жодні видимі дискусії не вступали.

Місія Міжнародного валютного фонду працюватиме в Україні ще майже тиждень, проте на позитивне рішення щодо чергового траншу не сподівається навіть уряд. Скажімо, за прогнозами першого віце–прем’єра Сергія Арбузова, це трапиться на початку березня. Хоча незалежні експерти називають дещо пізніші терміни — ближче до початку літа. Нині ж для Фонду головне реструктуризувати нашу заборгованість. Простіше кажучи, отримати назад свої кошти, позичені нам ще у 2009 році.

Українська влада, схоже, не особливо й намагається виходити з підвішеного стану, пов’язаного з так званим боргом російському «Газпрому». Прем’єр–міністр Микола Азаров спромігся тільки на публічне занепокоєння із нотками образи. «Останній рахунок, який ми отримали від «Газпрому» — гігантська сума 7 млрд. доларів, — зробив дивну заяву очільник уряду. — Це приблизно три місяці виплат пенсій усім нашим пенсіонерам». Прем’єр забув ще уточнити: ця сума — це приблизно 17% від усіх доходів держави у нинішньому році.

В українському суспільстві панує жорстка концептуальна дискусія: дорожчає життя в нашій державі чи, навпаки, з кожним днем воно стає все дешевшим? Пересічні українці, які приходять до магазинів без жодної теоретичної підготовки, скаржаться, що ціни постійно зростають. Причому не просто констатують цей факт, а ще й зітхають і скаржаться. І навіть, як дехто вважає, починають сумніватися: варто голосувати за Партію регіонів чи ні...

Після публічного приниження із звинуваченням у саботажі його економічних реформ, яке влаштував очільник держави Віктор Янукович своєму старому другу Миколі Азарову, останньому треба було рішуче діяти. Досвідчений апаратник Микола Янович пішов перевіреним шляхом: знайшов цапа–відбувайла та почав імітувати бурхливу діяльність.

Україна починає дедалі більше жити на позичене. Статистика за минулий рік виявилася ще тривожнішою, ніж передбачали аналітики. За оприлюдненими даними Мінфіну, загальний держборг за 2012 рік зріс на 5,3 млрд. доларів. Або на 8,9%. І становить нині 64,5 млрд. доларів. У 2011 році, нагадаємо, зростання було приблизно на цьому ж рівні — 9,1%, що дає змогу песимістично налаштованим жартівникам вести мову про досягнуту стабільність. Але найгірше, що у нинішньому році на зменшення цього показника можна не сподіватися: держава має заплатити за старими боргами 9 млрд. доларів, грошей у бюджеті нема, а значить, доведеться позичати ще більше.

Україна, всупереч усім скептикам, таки всерйоз підійшла до ідеї видобування сланцевого газу. Услід за Президентом Віктором Януковичем, який отримав певні політичні дивіденди, «породичавшись» із компанією «Шелл» у Давосі («Ми стали близькими людьми, майже родичами», — заявив після підписання документа Янукович), за справу взявся вітчизняний МЗС. Учора стало відомо, що до Брюсселя збирається новий міністр закордонних справ Леонід Кожара — обговорити міжнародні нюанси проекту разом із єврокомісаром iз питань енергетики Гюнтером Еттінгером. Тим часом в Україні ставлення до сланцевої проблеми, м’яко кажучи, неоднозначне.