Ну не саботажники ми!

Після публічного приниження із звинуваченням у саботажі його економічних реформ, яке влаштував очільник держави Віктор Янукович своєму старому другу Миколі Азарову, останньому треба було рішуче діяти. Досвідчений апаратник Микола Янович пішов перевіреним шляхом: знайшов цапа–відбувайла та почав імітувати бурхливу діяльність.

«Я подав на звільнення керівника «Укрдержреєстру», — знайшов потрібну кандидатуру Прем’єр–міністр. Причина — Леонід Єфименко, керівник нової структури, яка прийшла замість сумнозвісного БТІ, так і не налагодив її роботу належним чином. Скажімо, не виконав завдання скоротити час реєстрації житла з 14 до 5 днів, як того вимагав Азаров. Особливо обурило Яновича те, що офіси нової структури виглядали неохайно та знаходилися не в центрі. «У Києві, наприклад, — аж біля аеропорту «Жуляни», — блиснув очима Прем’єр. І резюмував: Я переконаний, що цю справу можна було організувати краще».

Утiм слова шефа невдовзі спростував міністр юстиції Олександр Лавринович. За його словами, керівника «Укрдержреєстру» звільнив зовсім не суворий Прем’єр–міністр, а він сам попросився на відпочинок. «Кадрове питання було очікуване, — сказав міністр. — Єфименко особисто написав заяву про звільнення. Працюватиме новий керівник, якого призначить Президент після представлення Прем’єр–міністра».

Але родзинкою програми вчорашнього засідання уряду мала стати яскрава розповідь про державну програму активізації економіки на 2013—2014 роки. Напередодні чергову програму дій української влади презентували на спеціально скликаному засіданні Ради підприємців при Кабміні. Обговорення як такого, щоправда, не вийшло: бізнесмени просили грошей, хоча би у вигляді дешевих кредитів, Микола Янович професійно мружив око, роблячи записи у блокнот, а до читання самої програми в учасників руки не дійшли. Захід був явно показушним, і ніхто цього особливо не приховував.

«Головний висновок із конструктивної і компетентної дискусії, яка відбулась, такий: представники реального сектору економіки, організатори виробництва підтримують політику уряду на розвиток внутрішнього виробництва і внутрішнього ринку в цілому, — такий несподіваний висновок зробив із почутого Прем’єр. — Вони готові пройти свою частину шляху в тих перспективних напрямках, які зараз визначає уряд».

У визначенні напрямів Микола Азаров оригінальним не був. Основа — чотири «кити», на яких стоїть на своїх хистких і худорлявих ніжках нереформована українська економіка: гірничо–металургійний комплекс, хімічна та нафтохімічна промисловість та агропромисловий комплекс. Але просунутий юзер «Фейсбука» Микола Азаров не був би таким, якби не знав, що сучасний світ живе не тільки завдяки вугіллю. Навіть бурому. І тому зробив заяву: «Також найближчі роки мають стати періодом форсованого розвитку високотехнологічних галузей: IT–індустрії, автомобілебудування, авіа– та суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, фармацевтичної промисловості, виробництва медичної техніки».

Як саме він планує форсувати ІТ–індустрію, Янович не пояснив, пообіцявши лише дешеві кредити новоствореного Банку розвитку, що з огляду на ситуацію у фінансовій галузі виглядає, м’яко кажучи, малоймовірним. Якщо, звичайно, не вести мову про конкретні кредити конкретним людям, які пов’язані з конкретною Сім’єю. Тож чергова програма уряду прозвучала в інформаційному просторі глухим відлунням. Що, в принципі, від неї й вимагалося. Натомість, доповісти, як його команда виконує попередні програми, Микола Азаров категорично відмовляється. Мовляв, часу на такі дрібниці обмаль, коли планів громаддя!