Власне, сама суботня гра між національними командами України й Андорри великого інтересу не становила. Питання полягало лише в тому, скільки ж м’ячів господарі «відвантажать» «карликам». У під­сумку навіть великий рахунок побачення з піренейцями — 5:0 — не додав оптимізму перед завтрашнім двобоєм із білорусами в Мінську. Захоплення на трибунах стадіону «Динамо» викликала переважно не гра «синьо–жовтих», а дії... латвійського рефері Андрейса Сіпай­ла, який не соромився раз по раз «ображати» гостей штрафними.

За межами поля теж було багато цікавого. Скажімо, за матчем стежили два президенти УЄФА — нинішній, француз Мішель Платіні, й попередній, швед Леннарт Юханссон. Як і колишній наставник «Динамо» Юрій Сьомін, вони приїхали на святкування 60–річного ювілею президента ФФУ Григорія Суркіса (загалом у Кончі–Заспі гуляли 650 гостей!). Щоправда, київські фанати запаленими на трибуні й кинутими на поле фаєрами дещо підмочили свій авторитет в очах Платіні та інспекторів УЄФА, котрі теж були на цьому матчі.

За дев’ять днів змагань на «Олімпіаштадіоні» українські атлети так і не зійшли на п’єдестал пошани. На перший погляд, результат здається катастрофічним. Хоча якщо копнути глибше, то побачимо, що насправді наші чотири рази зупинялися на четвертій позиції, ще тричі фінішували на місцях із п’ятого по сьоме.

У фіналі бігу на 200 м позавчора ввечері — навіть без гідної конкуренції — ямаєць Усейн Болт встановив уже другий для нього світовий рекорд на нинішньому «мундіалі». Як і на стометрівці, він поліпшив власне досягнення на 0,11 секунди. До Болта ще нікому не вдавалося оформити два «дублі» поспіль – встановити переможні світові рекорди на 100 і 200 метрах і на Олімпіаді, і на світовій першості. Браво!

Четверте місце спортсмени вважають чи не найприкрішим. Це означає, що ти впритул наблизився до медалі, але в підсумку залишився ні з чим. І фактично твоя так звана «дерев’яна» нагорода нічим не відрізняється від якоїсь десятої позиції. Утім, четверте місце Юлії Кревсун, зафіксоване фотофінішем 800–метрівки позавчора ввечері, може невдовзі перетворитися на реальну «бронзу» чемпіонату світу–2009. Для цього переможницю Юлиного забігу мають визнати… не зовсім жінкою. А зачіпки для цього є.

Якщо ви звернетеся до менеджера Усейна Болта з проханням організувати інтерв’ю з його підопічним, він подивиться на вас так, наче ви прагнете поговорити з Господом Богом чи інопланетянином. Десятки найвідоміших видань та телекомпаній заздалегідь шикуються в чергу, аби поставити кілька питань найшвидшій людині планети. Але, на щастя, на чемпіонаті світу навіть для зірок заведено обов’язкове спілкування з пресою в мікст–зоні й на прес–конференціях, де будь–який журналіст має шанс звернутися до VIP–спортсмена. Тож і кореспондент «УМ» у столиці Німеччини вийшов на контакт із новим чорношкірим символом Ямайки, котрий — а чом би й ні? — от–от наздожене за популярністю знаменитого співвітчизника Боба Марлі.

У Берліні трохи похолодало. Це змусило глядачів на «Олімпіаштадіоні» згадати про теплий одяг (у попередні дні деякі любителі «королеви спорту» на трибунах узагалі засмагали), але полегшило умови для атлетів — жоден із п’яти фіналів увечері у вівторок не обійшовся без якогось рекорду. Утім уже вчора стовпчик термометра знову поповз угору, а сьогодні, за прогнозами, має дістатися позначки 35 градусів! От тільки українці до п’єдесталу ніяк не дістануться...

Понеділок на світовому форумі в Берліні був єдиним змагальним днем без ранкової програми. Незвична тиша «Олімпіаштадіону» о шостій вечора змінилася гомоном десятків тисяч глядачів, яких тепер не обділятимуть баталіями ані зранку, ані по обіді аж до самого завершення турніру 23 серпня.

Учора в першій половині дня торували собі шлях до наступних раундів у кваліфікації семеро українських атлетів. Першим із наших на 200–метрівці стартував харків’янин Ігор Бодров. Показавши місяць тому час 20,61 секунди, цього разу молодий спринтер обмежився скромним результатом 21,00 і не потрапив до другого кола. Невдачу Ігор пояснив тим, що йому випало бігти по другій доріжці, яка змушує на повороті «закладати віраж», і потім вийти на звичний біг непросто. До того ж — очевидно, через хвилювання — хлопчина майже не спав усю ніч перед стартом.

Сюрпризом для глядачів стала відсутність у протоколах в цій дисципліні американця Тайсона Гея. Можливо, срібний призер ЧС–2009 на стометрівці не захотів програвати ямайцю Усейну Болту ще раз.

Україна здавна має добрі легкоатлетичні традиції. Медалі на найпрестижніших змаганнях наші спортсмени регулярно завойовували як у формі збірної СРСР, так уже і в часи незалежності. В олімпійських делегаціях «синьо–жовтих» саме легкоатлети мають найбільше представництво.

Справжньою легендою «королеви спорту» став донеччанин Сергій Бубка, котрий у секторі для стрибків із жердиною тріумфував на перших шести (!) чемпіонатах світу поспіль, починаючи з дебютного в Гельсінкі 1983 року й завершуючи форумом в Афінах у 1997–му. Чемпіонат у Греції взагалі став для України найуспішнішим — здобувши сім медалей, наша збірна посіла п’яте, найвище для нас, місце командного заліку. Узагалі ж із жодного турніру українці не поверталися без дорогоцінних відзнак.

Те, що в календарі подій року немає Олімпійських ігор, ще не означає, що нічого грандіозного в світі спорту не відбувається. Навпаки — це надає кожному виду шанс підкреслити свою видовищність і значимість на тлі інших власними змаганнями: чемпіонатами світу чи континенту. І при цьому не просто зібрати під свої прапори власних прихильників, а спробувати зацікавити тих, хто випадково потрапив у глядачі, аби вони також «захворіли» ним.

Учора столиця пережила справжнє турецьке «нашестя». Спочатку на поле стадіону «Динамо» вийшли молодіжні збірні України й Туреччини, які розіграли головний приз традиційного Меморіалу Ва­лерія Лобановського. А через дві години для перевірки сил у товариському матчі на тому ж газоні з’явилися й національні команди двох держав. Турки, котрих в Україні мешкає чимало, вже не раз показували, як вони вміють уболівати, тож нашим фанам треба було постаратися, аби створити гідну противагу.