«Наші люди вчаться тут жити по-європейськи, — каже голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький. — Вони звикають до того, що страж порядку не бере хабара, що вибори проходять чесно, що політики несуть відповідальність за свої слова. Немає раю на землі, але є громадянське суспільство. Ці люди вже в Європі і, спілкуючись зі своїми рідними, зможуть донести це розуміння в Україну». Закордонні заробітчани — це втрата для України. Незважаючи на їхній значний фінансовий внесок. І коли в державі відбудуться зміни і почнуть нарешті вирішувати соціальні питання — повернуться майже всі, причому з новими, необхідними сьогодні знаннями. Більшість заробітчан оті омріяні зміни, які повернуть їм дім і родину, пов'язують з президентськими виборами.

Майже 600 дітей-сиріт з усіх регіонів країни знову зібралися на базі «Україна» у Карпатах. Працівники благодійного фонду «Товариство «Приятелі дітей», який минулого року відзначив 10-річчя, запрошують до табору дітей — лідерів за характером. У вересні кожен учасник табору зможе у своєму інтернаті організувати гурток або навчити однолітків рухливих чи інтелектуальних ігор.

Липень — місяць студентський. Точніше, абітурієнтський. Адже упродовж усього цього місяця у вузах України триває вступна кампанія. До 7 липня приймають документи в національних університетах, де з 8-го починаються іспити. У державних вузах папери приймають до 15-го, а іспити починаються з 16-го. У вузах 1-2-го рівнiв акредитації (училища, коледжі) приймають документи до 22 липня.

Як завжди, майже всіх у цей гарячий місяць цікавить плата за майбутнє навчання. І навіть — за місце під люстрою в університетській аудиторії. Однак хабарництво — хвороба суспільна. І без тієї «мирної» особи, яка дає «на лапу», неможливе існування того, хто «бере». Цікаво, що, за результатами опитування, здійсненого в кількох регіонах України Центром «Соціальний моніторинг» спільно з Українським інститутом соціальних досліджень, 63 відсотки хлопців і дівчат переконані, що система вступних випробувань до вузів у нашій країні непрозора. Утім майже дві третини української молоді не впевнені, що корупцію у вузах можна здолати. А опитування студентів житомирських вузів показало, що тільки 3 відсотки з них визнали важливою проблему чесного вступу.
Про проблему цьогорічної вступної кампанії — наша розмова з першим заступником директора департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, кандидатом економічних наук Миколою ХМЕЛЕВСЬКИМ.

Є в купальському святі два дива — купальське деревце (Купайлиця, або Марена) і цвіт папороті. Деревце — вишневу, соснову чи вербову гілку, вбрану квітами, черешнями і свічками, — можна ще подекуди побачити. От хоча б у київському Гідропарку, де хор «Гомін» щороку влаштовує велелюдне купальське свято. А от цвіт папороті побачити щастить одиницям, бо цвіте ця чарівна квітка одну тільки мить. Хто її зірве — той усе знатиме, розумітиме мову дерев і звірів. Квітку папороті стереже нечиста сила. Тому той, хто хоче її отримати, повинен передусім перемогти самого чорта. Кущик папороті сміливець знаходить напередодні. А під вечір іде до нього, креслить довкола себе й папороті освяченим дванадцять разів ножем захисне коло, стелить освячену скатертину, кропить папороть свяченою водою і починає молитися. Вже після дев'ятої вечора починаються страхіття. Чорт кидає деревами й камінням, стріляє з рушниці, намагається наїхати на сміливця. Проте він має силу тільки поза колом. Рівно о дванадцятій папороть розцвітає і блакитна квітка з тріском злітає на простелену скатертину. Її слід швиденько згорнути й заховати за пазуху. І чимдуж тікати, не озираючись...

Позавчора міністр освіти зібрав столичних журналістів, аби розповісти про новинки вступної кампанії, яка от-от розпочнеться у вузах України. «Підсумовуючи минулий навчальний рік, зазначу, що було зроблено важливий крок до приєднання України до Болонського процесу, — каже міністр. — Ми провели багато «круглих столів» з цього питання у різних вузах України. На останньому семінарі в КПІ представники ЮНЕСКО прийняли рекомендацію, що Україна готова приєднатися до Болонської декларації у травні наступного року в місті Бергені у Норвегії». Ще одна приємна новина: після перегляду бюджету Верховною Радою витрати на освіту й науку поважчали на півмільярда. «Отже, і ставлення у суспільстві до науки й освіти формується відповідне», — похвалився міністр. У другому півріччі фінансування освіти зросте на 162 мільйони гривень, з них 72 мільйони використають для друку нових підручників.

«Хтось мріє стати політиком, хтось — співаком. А я все життя мріяв мати багато дітей, — каже керівник потужної агрофірми «Сквира», господар лісів, полів, молочного і цукрового заводів та сотень одиниць усілякої «хитрої» сільськогосподарської техніки Іван Суслов. — Сказав дружині, що братиму сиріт, вона погодилася. Я їй спочатку не розповідав, що для цього планую побудувати будинок у Буках. Привіз її, коли вже все було готове: «Тепер ти тут хазяйка. Моя турбота — щоб були хліб і сіль, а твоя — давати материнське тепло». Так у селі Буки поблизу містечка Сквира на Київщині з'явився Центр розвитку дитини «7».Тут дітям не кажуть, що це все для них роблять батьки Суслови. Кажуть, що це — Українська держава. «Щоб діти виростали справжніми українцями, щоб їх не можна було купити за 100 доларів, щоб вони свою державу любили не тільки до глибини душі, а й до глибини власної кишені», — пояснює Іван Миколайович.

Цього року школу закінчує близько 475 тисяч школярів. Майже півмільйона українських хлопців і дівчат перестануть бути школярами і вирушать далі щаблями поступу. За когось подбають батьки, переконавши дітей іти вчитися далі і сплативши часом таємний «внесок» у «скарбницю вузу». За декого батьки не подбають. Але це не означає, що про них не подбає ніхто.

Тупцюючи на роздоріжжі між Європою та російсько-азійським напрямком, за більшістю показників Україна дедалі більше збочує на східний шлях. І одним із доказів на користь цього твердження є ставлення держави та суспільства до жінок, які в нас таки зазнають неабиякої дискримінації. У цьому переконалися учасники організованих Комітетом ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин парламентських слухань на тему «Становище жінок в Україні: реалії та перспективи», які позавчора відбулися у Верховній Раді.

У цю «автостопну» мандрівку ми з Настею вибиралися ду-у-уже довго. Нарешті, визначилися: у четвер, день, що за традицією вважається легким для початку дороги. Утім... Знайома прочитала нам з газети гороскоп на «обраний» четвер. Виявилося, що це «день черепахи». А от середа виявилася «днем лані». Ми зневажили «оті забобони» і планів не змінили. Маршрут наш був простий: наддніпрянськими містами (з їхніми музеями, пам'ятками і храмами) — до Чорного моря.
У дорозі нам мали слугувати яскраво-червоний намет, жовті китайські матрацики, термос, набір жерстяних мисочок з пластиковими кришечками, карта автомобільних шляхів нашої держави і поки що неперевершений путівник «Україна» (видавництво «Смолоскип»). Чому все-таки автостоп, ночівля у наметі і кашка з термоса, а не крутий автобус, готель і їдальня з усім, «що треба»? Не тільки тому, що так дешевше, і що поки не їздить отой крутий автобус історичними місцями України. А й тому, що хочеться бути ближче до насиченої мовчазною пам'яттю землі, почути її мову, забути про «земні турботи» і жити дорогами: куди вони поведуть і що покажуть.

«Громадський інтерес сьогодні звернувся до трипільської проблематики», — заявив голова фонду «Трипілля», народний депутат Іван Заєць на презентації збірника «Трипільська цивілізація у спадщині України» (Київ, видавничий центр «Просвіта») у Київському будинку літераторів. У книжці — понад 30 статей дослідників з різних галузей знань, дотичних до археології, які брали участь у минулорічній однойменній конференції, організованій Українським благодійним фондом «Трипілля». Фонд створений у 2002 році, у його правлінні є професійний археолог, студенти, політики. Завдання цієї громадської організації — сприяти збереженню і популяризації трипільської спадщини, зокрема створенню експозицій у музеях. А це, передусім, фінансування інвентаризації пам'яток у запасниках та технічне забезпечення виставок. Адже в більшості краєзнавчих музеїв трипільська спадщина не представлена, в окремих — виставлено 1— 2 горщики чи статуетка. Фонд також запрошує фахівців до роботи над «Енциклопедією Трипілля».