Ти не один

      Майже 600 дітей-сиріт з усіх регіонів країни знову зібралися на базі «Україна» у Карпатах. Працівники благодійного фонду «Товариство «Приятелі дітей», який минулого року відзначив 10-річчя, запрошують до табору дітей — лідерів за характером. У вересні кожен учасник табору зможе у своєму інтернаті організувати гурток або навчити однолітків рухливих чи інтелектуальних ігор.

      Цього року табір проходить під гаслом «Мандруємо світом». Упродовж зміни діти дізнаються про країни, в яких живуть українці. А студентка Торонтського університету Стефанія Осадчук, яка всього кілька місяців перебуває на історичній батьківщині і щойно почала говорити рідною мовою, у цьому допомагатиме. Утім найбільша допомога, як завжди, очікується від стипендіатів фонду. «Коли вони ще були школярами, то побували у таборі, довідалися про наш проект стипендіатів, вступили до вищих навчальних закладів і зараз їдуть у табір уже як помічники вихователів або вихователі, — розповідає президент фонду Марина Криса. — Багато хто має різні власні майстерні: бізнесу, музичні, писанкарства, вишивки, хореографії, і вони цими вміннями хочуть поділитися зі своїми наступниками, які зараз ще вчаться в інтернатах».

      У базу даних «Приятелів» занесено більшість інтернатів і сирітських установ України. Стипендіат фонду «Приятелі дітей» Анатолій Жаборт, що нині навчається в Юридичному інституті Тернопільської академії народного господарства, свій перший табір у 2000 році згадує з захопленням. Він був дев'ятикласником Червоноградської школи-інтернату на Львівщині, і його обрали президентом табору. «У табір приїжджав Віктор Ющенко, який був тоді Прем'єр-міністром, — згадує Анатолій. — Ми до нього звернулися з декількома проблемами, які відразу ж у вересні були вирішені». Анатолій сьогодні працює з народним депутатом Іваном Стойком, буває в різних регіонах країни, ознайомлюється з життям сиріт у інтернатах. «Цієї зими я поїхав на Закарпаття у Виноградів, де є школа-інтернат для інвалідів. Там жахливе становище. Будинок на межі руйнування, а освітлення таке слабке, що діти можуть втратити зір. Раз я приїхав до свого інтернату, і було дивно, що вихователі п'ють каву, а діти бігають — той каштан їсть, той увесь у піску, замурзаний. Але є люди, які працюють незалежно від того, як їм платять, бо мають душу». Анатолій жив у сиротинці з 1-й по 11-й клас, на кишенькові витрати мав 56 копійок на місяць. А коли вийшов з інтернату, то отримав 13 гривень.

      Не секрет, що випускникам інтернатів нелегко адаптуватися у суспільстві. Переважна більшість сиріт, які вступили до вузів, не можуть продовжувати навчання через проблеми з фінансами. Отож фонд вирішив надавати студентам (які здатні навчатися на «відмінно» і «добре») щомісячну стипендію — 20 американських доларів. На жаль, не всі сироти, які вчаться у вузах, мають змогу отримувати таку стипендію, отож фонд посилено шукає спонсорів для своїх підопічних. А поки що згадаємо поіменно давніх приятелів — це Марта Коломієць, Лідія Матіашек, Марта Перейма, Катерина Чумаченко, Надія Гербст, Олена Фіалко, Руслана Вжесневська, Ігор Тарасюк та багато інших меценатів. А нещодавно було укладено угоду між фондом і поліклінікою та госпіталем МВС, на базі яких відбуватиметься обстеження та лікування стипендіатів. 26 стипендіатів-киян уже мають там медичні картки.