Вельми зухвалою — вночі посеред вулиці — видалася 40-річній мешканці одного з сіл Рожнятівського району поведінка невідомого “залицяльника”, котрий зненацька заштовхав її в кущі й хотів згвалтувати. Зрозумівши, що сил для опору забракне, жінка вдалася до хитрощів, зіславшись на критичні дні. Ця невтішна інформація остудила запал хтивого молодика, однак він зажадав у своєї жертви викупу. Тоді з дамської сумочки в кишеню негідника перекочував мобільний телефон, а із жіночих вух та руки — сережки й каблучка.

У липні-серпні в багатьох івано-франківських висотних будинках несподівано один за одним почали виходити з ладу ліфти. За серійним пошкодженням їхніх механізмів вбачалася рука професіонального злодія, котрий, «випотрошуючи» мідний дріт з гальмівних котушок, змушував мешканців будинків, зокрема пенсіонерів та малюків, робити важкі щоденні сходження на верхні поверхи.

Станіслав (так називався Івано-Франківськ до 1962 року) виник у середині ХVІІ століття і розбудовувався за генеральним планом, складеним французьким інженером Франсуа Коррасіні за принципом ідеальних європейських міст епохи Відродження та під його керівництвом. Дослідникам минувшини відомо, що потрапити тоді в потужну Станіславську фортецю можна було лише через Галицьку та Тисменицьку брами і Вірменську хвіртку. Головними вважалися Галицькі ворота, біля яких станіславці приймали почесних гостей, зокрема послів, і через які завжди намагалися увійти завойовники.

В одному з будинків села Вістова Калуського району сталося два вбивства з різницею у десять років. У першому випадку тоді ще 41-річний запальний власник обійстя на п'яну руку позбавив життя односельчанина, за що тривалий час відбував покарання в ув'язненні і лише недавно повернувся додому. Однак надихатися свіжим повітрям волі він не встиг — сам став жертвою швидкого на розправу земляка.

Масовий виїзд українців за межі своєї держави у пошуках хліба насущного, вочевидь, породжує синдром закордонного заробітчанина: окрім зруйнованих сімей і недовихованого підростаючого покоління, у багатьох сучасних остарбайтерів після повернення в рідні краї виникають проблеми iз психікою. 31-річний мешканець села Крилос Галицького району за нелегальне перебування в одній з європейських країн змушений був, як повідомили «УМ» у прес-службі прикарпатської міліції, півроку відсидіти в тамтешній в'язниці. Після депортації чоловік, для якого вікно в Європу безнадійно зачинилося, люто запив і почав конфліктувати з батьками. Одна з таких сімейних сцен завершилася фатально.

Понад три з половиною місяці залишався нерозкритим резонансний злочин у селищі Отинія Коломийського району. Тоді невідомі зловмисники вночі, зламавши замок, через задні двері проникли в церкву Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ і викрали із сейфа кілька пачок грошей у вітчизняній та іноземній валюті на загальну суму понад 71 тисячу гривень. Такий чималий капітал місцеві прихожани та представники діаспори пожертвували на нове приміщення храму, спорудження якого ведеться ще з 1996 року. Хто посягнув на церковну касу і на яких забавах за півтора місяця протринькав величезну, як для простих українців, суму грошей, стало відомо після затримання 18-річного іванофранківця. Цей хлопець попався на дрібних крадіжках і виказав своїх спільників по богонеугодних діяннях. Їх також узято під варту.

Лідер «Нашої України» прибув на Івано-Франківщину по полудні минулої п'ятниці, аби саме тут, за традицією, відсвяткувати день проголошення Декларації про державний суверенітет України і здійснити черговий — тридцятий за своє життя — ритуал сходження на Говерлу. Між прес-конференцією в івано-франківському аеропорту та вечірнім прямим ефіром на місцевому телебаченні «Галичина» В. Ю. встиг поспілкуватися з понад десятьма тисячами учасників двох вічів — у Коломиї та обласному центрі Прикарпаття. Простий народ тут завжди зустрічав його з любов'ю, а тепер, після старту президентських перегонів, щира любов поєдналася з надією.

Зайве говорити, якою стабільною популярністю віддавна користується Чорногірський хребет з найвищими горами українських Карпат серед польських мандрівників. Цілими групами й поодинці, влітку і взимку сюди залюбки приїжджають громадяни сусідньої держави, але, за якимось дивним збігом обставин, саме вони найчастіше з-поміж іноземців потрапляють у всілякі надзвичайні ситуації.

Упродовж двох діб мешканці населених пунктів, розташованих по обидва береги невеликої річки Ворона, від села Виноград до міста Тисмениці, збирали «свіжу» мертву рибу для згодовування свійським водоплавним птахам. Униз за течією траурними ланцюжками догори пузом пливли «червонокнижні» марена та вирезуб, а також — головні, єльці, щуки, окуні, коропи та плітки.

Про Афган і радянський слід в його новітній історії нині зазвичай згадують лише у форматі чергової річниці виведення так званого обмеженого контингенту радянських військ з цієї убогої азійської країни, яку разом iз СРСР взялися було вести у «світле майбутнє» кремлівські старці. Про політичні і мілітаристичні уроки провальної для Країни Рад великомасштабної воєнної авантюри написано і сказано вдосталь. Дещо інший погляд — через світосприйняття людини в білому халаті — на особистість першого секретаря ЦК НДПА Наджибули та афганські події останніх двох років перед падінням прорадянського режиму — у доктора медичних наук, професора Івано-Франківської медакадемії Степана Орната.