Дванадцятий етап чемпіонату світу з «королівських перегонів» у Німеччині залишив переслідувачам лише математичні, як висловився після фінішу Кімі Райкконен, шанси обійти лідера — Фернандо Алонсо. Лише сім етапів зосталося, щоб Флавіо Бріаторе відзначив десятиріччя своєї перемоги на чолі «Бенеттона» з Міхаелем Шумахером у новій команді — «Рено». Завадити французькій «стайні» та іспанському гонщику можуть лише неймовірні технічні проблеми з болідами.

Не знаю, за якими критеріями ми «закомплексовано» твердимо, що в нас не надто сильний чемпіонат. Якщо подивитися на вибухи емоцій, які супроводжують кожен тур, то це саме те, що потрібно масам. Щоправда, «фанатіють» у нас справді не зовсім по-європейськи. Йдеться не про атрибути (з цим усе гаразд, і «Дніпро», скажімо, наступний матч домашній може провести при порожніх трибунах, бо знову полетіла димова шашка, а «останнє китайське» попередження вже було), а про відвідуваність. Можна піти на трибуни, і це природно для тих, хто вважає себе уболівальником. У нас же палке уболівання переважно зосереджується в інтернеті, користувачі якого вивчають та реагують на звіти, розміщені на сайтах, чи в кращому випадку дивляться телетрансляції. Не дивно, що зміни в показі чемпіонату України по «ящику» викликали такий резонанс у «заочних» прихильників футболу.

Хоч як би хотів Віталій Ципко після виснажливого поєдинку в Нюрнберзі, де він здобув титул чемпіона Європи у суперсередній вазі за версією EBU, відпочити у рідному Дніпропетровську разом із дружиною та сином, але заїхав перед тим до Києва. Насамперед, щоб подякувати тим, хто в нього вірив, а також розповісти про подробиці титульного бою.

Будь-яка гра, де ведеться рахунок і визначається переможець, — це спорт за визначенням. Щоправда, завжди присутній скепсис у ставленнi до тих видів змагань, де спортсмени мало схожі на атлетів у звичному уявленні. Тому не варто дивуватися, що багато людей з усмішкою ставляться до «спортсменів» із зайвою вагою, які грають у гольф чи шахи, більярд чи спортивний бридж. А чи не найбільш упереджене ставлення у «традиційних» прихильників спорту викликають комп'ютерні ігри.

Куди йдуть визнані майстри великого спорту після завершення активних виступів? Питання не таке вже й тривіальне, якщо зважити на те, що навіть МОК серйозно перейнявся питанням «післякар'єрної» освіти. На жаль, через багаторічні тренування і змагання атлети фактично не мають часу для здобуття навичок позаспортивного життя. Та й особливого вибору в таких «пенсіонерів» немає — тренер, бізнесмен чи спортивний чиновник. І дуже добре, що в нас з'явилася ще одна «шпаринка» для атлетів, які завершують кар'єру, але не можуть жити без спорту. Йдеться про спортивні клуби — структури, які в провідних країнах уже давно не лише збирають під свої прапори відомі імена, а й беруть на себе вагому частку роботи національних федерацій.
Один із піонерів «клубного стилю» в Україні — СК «Біола», віце-президентом якого стала вельми цікава людина — бронзовий призер Олімпіади-96 в Атланті з метання молота Олександр Крикун. З ним ми говоримо про особисте, клубне й загальноукраїнське.

У підзаголовку фактично підбито всі основні підсумки трьох днів великого тенісу в Донецьку. Як відомо, еліта цього виду спорту збиралася у шахтарському місті не лише щоб повболівати за збірну України у матчі на Кубок Девіса, а й для того, щоб спробувати нарешті припинити довготривале протистояння у керівництві ФТУ. Друга тема була не менш важливою за першу, адже на кортах перемоги й поразки чергуватимуться завжди, а ось помилятися у виборі напряму і форми розвитку тенісу не можна ні в якому разі.

Дніпропетровець Віталій Ципко справді добре підготувався — теоретично і практично — до зустрічі з британським лівшею Брайаном Мегі, який полюбляє розсікати суперникам обличчя головою. У 12-раундовому суботньому бою за вакантний титул чемпіона Європи на ринзі «Нюрнберг-арени» український боксер до кінця витримував обрану тактику. За рахунок активних дій Ципко виграв перші чотири раунди, потім Мегі — завдяки роботі на дистанції у трьох раундах — вирівняв ситуацію, пускаючи у хід при зближенні лоба й маківку. Тому Віталій не прагнув завершити поєдинок нокаутом, а, уважно стежачи за рукою й черепом суперника, набирав очки. Суддівським рішенням — 115:113, 115:114, 114:115 — чемпіоном Європи у напівсередній вазі (до 76 кг) було оголошено саме Віталія Ципка.

У національному чемпіонаті зіграно лише два тури, а вітчизняний футбол уже подарував уболівальникам усі свої «особливості» — від низької результативності до скандалів.

Звичайно, є й результати, які широкий загал вважає сенсаціями. Утім чи можна вважати великою несподіванкою той факт, що наш представник у Кубку УЄФА — «Дніпро» — має нуль очок і разом зі «Сталлю» перебуває у «зоні вильоту»? Адже з базової команди збірної України пішли Ротань, Венглинський, Шевчук, у Донецьку через травми не грали Кернозенко, Матюхін, Єзерський, Шелаєв, Рикун, а Семочко й Назаренко були не зовсім здоровими. Євген Кучеревський скаже після гри, що проти чемпіона зміг задіяти лише чотирьох (!) гравців минулорічної основи. Натомість, нагадаємо, в міжсезоння керівництво дніпропетровського клубу не придбало жодного гравця, аби залатати пробоїни. Тому липневу кризу «Дніпра» можна було передбачити. А ось те, що «Шахтар» ледве обігрує знекровленого суперника і взагалі не демонструє на старті звичних стандартів, — це справді несподіванка.

Сьогодні у Нюрнберзі відбудеться бій за титул чемпіона Європи у суперсередній вазі (до 76,203 кг) за версією IBF між українцем Віталієм Ципком та ірландцем Брайаном Мегі. І в 29-річного дніпропетровця, і в його суперника буде подвійна мотивація, адже переможець поєдинку стане також офіційним претендентом на здобуття поясу світового чемпіона. Досі Ципко, представляючи німецький клуб «Заурлянд», провів 15 двобоїв, в усіх виграв (9 — нокаутом), здобував титули інтерконтинентального чемпіона IBF та WBA. Попри те, що наш боксер уже давно був претендентом на континентальне лідерство у напівсередній вазі, вирішальні поєдинки весь час відкладалися. Спочатку данець Маркуссен відмовився від титулу, щоб не зустрічатися з Ципком, потім італієць Санавія не ризикнув дати згоду на титульну зустріч. З Мегі українець мав зустрітися ще 27 травня на ринзі київського Палацу спорту, але вже травма спини нашого співвітчизника змусила знову зачекати.

Уперше Всесвітні ігри інвалідів з наслідками дитячого церебрального паралічу (ДЦП) пройшли в англійському Нотінгемі в 1989 році. Українці дебютували на таких Іграх лише в 1997 році, але відразу потрапили в коло лідерів. Певна проблема цього разу, коли наші спортсмени готувалися до третіх своїх Ігор ДЦП, полягала в місці проведення: виїзд делегації у містечко Нью-Лондон (штат Коннектикут, США) коштував задорого. Тому право представляти нашу країну одержали лише 30 спортсменів. Але як вони це зробили!