Відомо, що український спорт інвалідів посідає провідні позиції в світі. Сприяють цьому чудові умови підготовки, які мають на батьківщині люди з фізичними вадами. Чого варта лише база в Євпаторії — позаздрити творінню президента На­ціонального комітету спорту інвалідів Валерія Сушкевича можуть і здорові атлети. Тож закономірно, що зі змагань найвищого рангу наші паралімпійці регулярно привозять силу–силенну медалей. Не стали винятком і ХХІ Літні дефлімпійські ігри для людей із вадами слуху, що завершилися позавчора на острові Тайвань. Загалом упродовж 11 днів за нагороди в 14 дисциплінах змагалися понад 5000 спортсменів, серед них — і 147 українців.

Позавчора матчем проти «Гомеля» київський «Сокіл» відкрив новий хокейний сезон в Україні. Це був поєдинок уже 5–го туру чемпіонату Білорусі, куди після двох років у російській вищій лізі кияни повернулися до давніх знайомих. Тут нас прийняли з обіймами, адже саме українці разом із «сябрами» стояли біля витоків Східно–європейської хокейної ліги, яка п’ять років тому й трансформувалася у відкриту першість Білорусі.

Ще минулого четверга троє наших співвітчизників забезпечили собі медалі XV світового форуму в Мілані, вийшовши до півфіналів (сутички за «бронзу» в боксі не проводять). У підсумку нагороди вони розподілили рівномірно: по одній кожного ґатунку.

Четвертий, останній у цьому році, турнір серії «Великого шолома» не встиг вкластися у відведені йому календарем два тижні. Зазвичай проблеми з «небесною канцелярією» бувають на Уїмблдоні, цього ж разу дощі суттєво підмочили графік «Ю–Ес оупен». Через це в четвер увечері й у п’ятницю матчів на хардових кортах тенісного центру «Флешинг мідоуз» у Нью–Йорку не проводили.

У світі спорту триатлоністів прийнято називати «залізними» людьми. І справді, на відміну від, скажімо, майстрів легкоатлетичного або ж сучасного багатоборства, їм треба показати не просто вміння оволодіти кількома дисциплінами, а, в першу чергу, — фізичну міць і витривалість. Біг, плавання, їзда на велосипеді — ці види вимагають від спортсменів максимального напруження м’язів, уміння терпіти й продовжувати змагатися через «не можу».

Коли в команди немає виразної гри, інколи це вдається пояснювати хоча б наявністю пристойних результатів. Адже поєднувати красу й перемоги в одному футбольному флаконі вдається значно рідше, ніж того хотілося б шанувальникам «спорту номер один». У випадках же, коли відсутність видовища накладається на незадовільні виступи, зазвичай відправляють у відставку тренера. Зрозуміло, що керманич збірної України Олексій Михайличенко допрацює до кінця відбіркового циклу чемпіонату світу, але доцільність його подальшого перебування на посту головного тренера викликає величезні сумніви. Адже і в рідній країні є більш імениті й авторитетні фахівці, яким можна було б довірити команду. Скажімо, ті самі Павлов і Маркевич.

Допомогти Льосіку утриматися на посаді може лише неймовірний збіг обставин, коли наші таки добудуть путівку на «мундіаль». Але для цього треба за місяць обіграти в Дніпропетровську потужну англійську «машину». За нинішніх обставин це ввижається фантастикою. Хіба що Капелло привезе до України дублюючий склад, та й тоді авторитет родоначальників футболу не дозволить їм грати розслаблено. Причиною такого невтішного розкладу стала позавчорашня гостьова нічия в Білорусі.

Надто вже схожим на казку був похід Бондаренко–молодшої на відкритому чемпіонаті США: після одного виграного матчу за два попередні роки — одразу стрибок до п’ятого раунду. Утім, і для суперниці українки по чвертьфіналу нинішній «Ю–Ес оупен» є найкращим у її поки що нетривалій кар’єрі. Та все ж 19–річна бельгійка Яніна Вікмаєр спромоглася свої мрії перетворити на реальність.

Учора в південнокорейському місті Ульсан завершився 45–й за ліком світовий форум. В останній день турніру українська команда поповнила свій багаж другою медаллю. Олімпійський чемпіон Пекіна–2008 Віктор Рубан, який перед цим разом із Вікторією Коваль здобув «золото» в змаганнях змішаних пар, тепер настріляв на бронзову медаль у чоловічому турнірі з класичного лука.

Після скромної перемоги над Мальтою в Бородянці виїзд української «молодіжки» в гості до французів викликав побоювання. Особливо з урахуванням, що тренерський штаб на чолі з Павлом Яковенком через травми не дорахувався кількох виконавців: чемпіонів Європи серед юніорів Кривцова, Петрова, Каверіна, а також більш досвідчених Кравця, Льопу, Степаненка, Лисенка. Однак на користь нашої команди грало те, що французи провели в суботу зустріч у Словенії, тому не могли не відчувати втому, тоді як «синьо–жовті» попередній тур пропускали.

Ледь ми встигли порадіти найкращому результату молодшої з сестер Бондаренко на турнірах «Великого шолома» — подоланню трьох раундів основної сітки, як 23–річна українка взялася перевершувати досягнуте. Причому позавчора ввечері, вийшовши до чвертьфіналу «Ю–Ес оупен», Катя оновила не лише власний рекорд, а й найвищий результат усіх наших співвітчизниць, що виступали на чотирьох елітних турнірах у роки незалежності.