Рідкісне рішення ухвалив суддя місцевого суду Хортицького району Запоріжжя Дмитро Яма — підвищити пенсію Володимиру Фурманову від 219 до 1742 гривень! Суддя керувався не альтруїстичними мотивами, а винятково чинним законодавством України.

Провладні телевізійні канали та газети захлинаються, співаючи оди Прем'єр-міністру: мовляв, тепер наші пенсіонери заживуть заможно, адже уряд уже найближчим часом «підтягне» пенсії до рівня прожиткового мінімуму. Уявіть лише: українські пенсіонери отримуватимуть 284 гривні та 69 копійок — і ні копійкою менше! Це майже удвічі більше, ніж наразі отримує більшість пенсіонерів. Відтак три чверті людей літнього віку в нашій державі матимуть «шалені» гроші. Україна після підвищення мінімальних пенсій вийде за цим показником у лідери серед країн СНД, більше того — середній рівень пенсій у нашій країні майже дожене середній рівень пенсії у Росії (він наразі найвищий у країнах СНД). Словом, усі будуть жити достойно. Це обіцяє сам Віктор Янукович!

Наступний рік, як уже повідомляла «УМ», оголошено Роком ветеранів. Аби це визначення не було голослівним і дійсно посприяло соціальному захисту ветеранів війни, у п'ятницю Верховна Рада України плідно попрацювала у цьому напрямі.

Минулий тиждень надовго запам'ятають мешканцi Рівненщини — адже саме цими днями до нашого краю прибув iз візитом народний кандидат у президенти, лідер «Нашої України» Віктор Ющенко. Разом з народними депутатами Юлією Тимошенко, Василем Червонієм, Сергієм Олексіюком зустрічався з виборцями у Костополі, Здолбунові та взяв участь у святкуванні Дня міста Дубно, куди прибули ще й колеги-депутати Борис Тарасюк та Віталій Цехмістренко.

Чи не найприємнішою несподіванкою цьогорічного Національного Сорочинського ярмарку, що тривав з 18 до 22 серпня, стало «переселення» від його головного входу луна-парку разом з іншими атракціонами. Адже раніше знайомство з найвідомішим в Україні торжищем для тисяч його відвідувачів починалося з проходження крізь стрій сучасних «шпіцпрутенів» з арсеналу ерзац-культури — величезних «панно» iз зображеннями напівоголених цицькатих дівок, усілякої заморської чортівні та не менш крикливої іноземної музики для зваблювання публіки.

Подібні виїзди столичних лікарів до сільських та віддалених районів країни академік Шалімов, один із творців сучасної української хірургічної школи, засновник двох інститутів — Харківського загальної і невідкладної хірургії та Київського хірургії і трансплантології, практикує давно, ще з 1970 років. Востаннє з групою фахівців він об'їхав всю Україну у 1997 році. Але з тих пір з різних причин не було можливості поновити цю традицію. Навіть коли згідно з указом Президента України був створений фонд академіка Шалімова, такі виїзди не відновилися. І от, за організаційного сприяння Української народної партії, яка називає себе «незламною опорою Віктора Ющенка», фонду Шалімова нарешті вдалося відновити багаторічну благочинну акцію «Із серцем до серця». «Народники» організували для фонду сучасну діагностичну апаратуру. А колектив висококваліфікованих лікарів разом з місцевими медиками забезпечив можливість обстеження мешканців віддалених міст і селищ України.

Я вже була автором кількох досі ще недрукованих відвертих сповідальних есеїв, коли надійшло замовлення написати текст про те, чим для мене є моя Батьківщина. З приводу 13-ї річниці незалежності України. Зрештою, все пишеться якщо не на замовлення, то з приводу. Xіба що приводом, зазвичай, стає не загальновідома дата, а твої особисті обставини. Як виявилося, спроба розібратися, чим, власне, є для тебе твоя земля, призводить чи не до глибших і заплутаніших блукань підвалинами твого єства, ніж коли гранично щиро пишеш про те, чим є для тебе батьки, діти, кохання, творчість. А коли намагаєшся відшукати все те, що пов'язує тебе із твоєю вітчизною, мабуть, найважче знайти саме ту риторику, коли все це не буде ні банальним, ні фальшивим, ні епатажним.

Одним із найвагоміших питань, на які звертатимуть увагу виборці в президентській кампанії нинішнього року, буде спроможність кандидатів забезпечити українців роботою і належними зарплатами. Державі, на жаль, нічим похвалитися за роки безсистемної, непродуманої соціально-економічної політики, яку здійснювали ціною здоров'я і соціальних втрат громадян. Ми відчули це на своїй шкурі або бачили на свої очі: катастрофічне зближення рівнів прибутків і споживання, коротка тривалість життя, епідемії туберкульозу і СНІДу, прояви абсолютної бідності. Дані дослідників вражають: бідними в Україні є 80 відсотків сімей, у яких хтось працює, не кажучи вже про соціально вразливі групи населення! Рівень життя в Україні є сьогодні одним із найнижчих у Європі, навіть якщо порівнювати з країнами колишнього СРСР. Відповідно, напрочуд низьким є рівень платоспроможності населення, що стоїть у ряду інших чинників непривабливості українського ринку для інвесторів. Але, зрозуміло, проблеми інвесторів не можуть сприйматися тими, хто сьогодні майже весь свій прибуток витрачає на проїдання або просто виживання, вимушено обходячись без книг, одягу, відпочинку. Соціологи стосовно України зараз уже вживають такий ганебний термін, як «спадкова бідність», який означає, що через фінансову неспроможність нове покоління буде змушене відтворювати спосіб життя батьків. Тобто молодь не бачить свого майбутнього в цій державі.

Сьогодні, за офіційним розкладом Центрвиборчкому, закінчується період реєстрації кандидатів у президенти, який тривав місяць і два дні — з 4 липня. Хоч як частина політичної тусовки очікувала несподіваного повороту у вигляді появи в коридорах ЦВК гінців із реєстраційними документами від «двічі гаранта», Леонід Данилович Кучма серед бажаючих поборотися за булаву-2004 не засвітився. Утім і без нього кількість охочих побила національний рекорд: число зареєстрованих кандидатів — 26 (на виборах 1991 року їх було 6, у 1994-му — 7, у 1999-му — 13).

Якщо досі в Україні спрацьовувало чітке правило: влітку займатися урожаєм, а взимку говорити про землю, то нинішній передвиборчий рік сплутав усі карти і зламав усі правила. Звичайно, жнива «приглушили» дискусію з приводу того, варто в Україні продавати землю з 1 січня 2005 року, як пропонують Президент, уряд і Земельний кодекс, чи ні. Однак це не означає, що питання не постане на порядку денному вже у вересні, з відновленням роботи Верховної Ради. Тому в Державному комітеті земельних ресурсів зараз працюють як ніколи наполегливо, щоб восени було чим крити головний аграрний козир опозиції — про те, що Україна не готова відкривати ринок сільськогосподарських земель навіть із технічних причин. Отож, як не дивно, теперішня політична ситуація — на руку селянам, які мають шанс вирішити чимало земельних питань, що не вирішувалися роками.