Початок чекової приватизації. У січні Ощадбанк почав видачу іменних приватизаційних сертифікатів мешканцям Київщини, Житомирщини, Кіровоградщини, Хмельниччини та Запоріжжя. А з 1 лютого розпочалася «ваучеризація» решти областей держави. «УМ» друкує три поради — «три кроки назустріч власності».

Цитата: «За отриманий сертифікат можна придбати акції одного з підприємств, які приватизуються, або одного з інвестиційних фондів, або доручити ваучер одному з довірчих товариств. Пам’ятайте: сертифікат не можна ні продати, ні подарувати. До кінця року отриманий у відділенні Ощадбанку за місцем прописки ваучер можна буде обміняти на акції більш як восьми тисяч підприємств».

На кінець осені ваучери отримали лише 24 мільйони громадян, а дрібними інвесторами стали тільки 3 мільйони.

Восьмого квітня на першій шпальті ми повідомляли: «Україна молода» без телевізора і співзасновника». Розлучення «УМ» із Міністерством України у справах молоді і спорту».

«З початку року міністерство нічим не змогло допомогти редакції витримати ціновий наступ на фронтах придбання паперу, друку і доставки газети. Лист із Мінмолодьспорту сповістив, що міністерство не матиме претензій до редакції, якщо остання поверне співзасновнику телевізор «Електрон»–61ТЦ451Д, інвентарний номер 01360021, в десятиденний строк із дня підписання документа».

Політична тема року — безсилля Президента Кравчука, декрети уряду Кучми та його протистояння з Верховною Радою. Дійшло до того, що парламент прийняв рішення провести 26 вересня референдум із питаннями про довіру органам влади. Щоправда, ця постанова так і не була реалізована: ще раніше Леонід Кучма подав у відставку. Заголовок в «УМ»: «Пішов прем’єр, невільник честі».

У рік початку галопуючої інфляції 16–сторінковий номер «УМ» спершу коштував 50 «радянських» копійок, а з червня — 3 карбованці.

Інтерв’ю з Володимиром Лановим, державним міністром з питань власності та підприємництва: «Всі громадяни зможуть придбати ті чи інші майнові об’єкти. Для цього держава надасть право безкоштовного отримання певної кількості майна за допомогою іменних приватизаційних сертифікатів. Це, звичайно, не означатиме автоматичного підвищення життєвого рівня. Головне, на що ми розраховуємо, — це на те, що приватизація дасть змогу змінити ставлення всіх людей до виробництва, до техніки, до нових технологій. Усі будуть працювати на ринок за власним бажанням, а не за вказівкою».

Із самого початку року: присяга Національної гвардії на вірність українському народу. Фото на першій сторінці «УМ»: літери «НГ» на погоні вояка, перероблені лезом із літер «ВВ» — «Внутрішні війська СРСР», якими доти була наша Нацгвардія — перша збройна сила незалежної України.

Двадцять років тому першу шпальту першого номера «УМ» відкрила фотографія задумливої безіменної дівчини — саме вона ілюструвала звернення до «шановного читача», в якому ми обіцяли «постачати живим, доконаним фактом, об’єктивною інформацією» і були «переконані, що здатні заповнити нішу, не дуже розроблену нашою, вихованою на коментаторстві журналістикою».

Усю осінь 1991 року «УМ» стимулювала потенційних перед­платників: долучайтеся до передплати нової цікавої газети на наступний рік — і вигравайте автомобіль «Таврія». Це зараз про простенький витвір Запорізького автозаводу складають анекдоти. А тоді, в останній рік СРСР, іномарки на вулицях були ще рідкісним явищем, усе більше ВАЗи й «Москвичі», ЗАЗи й ЛуАЗи, УАЗи, ну ще «Волги»...

У добу, коли про інтернет в Україні не чули й близько, «УМ» зробила переклади й передруки розумних статей західних видань якщо не візитною карткою, то своєю цікавою фішкою — точно. У нас можна було прочитати й аналітичну статтю Збігнева Бжезінського із «Нью–Йорк таймс» за підсумками поїздки відомого політолога в Україну, і виклад інтерв’ю в журналі «Уорлд монітор» із полковником Віктором Алкснісом, який фактично «накаркав» ГКЧП, і багато інших розумних речей.

Попри те, що героєм «УМного» роману був Леонід Кравчук, газеті не можна було закинути необ’єктивність. «Україна молода» подавала позиції найрізноманітніших політиків і громадських діячів. І після викладу поглядів Кравчука («Навіщо нам незалежність») ми публікували критичне інтерв’ю із В’ячеславом Чорноволом, який заявляв: «Із Кравчуком ми ідейні противники».