Відчуття, що «таке вже було», впродовж останніх кількох місяців не полишає мешканців України, хоч трохи знайомих з історією. Найперше згадується 1918-й, з недовговічною «Донецько-Криворізькою республікою», скоординовані червоною Росією повстання на заводі «Арсенал» та похід війська Муравйова на Київ.

У радянських підручниках історії про Оршанську битву 1514 року під проводом князя Костянтина Івановича Острозького, коли військо Великого Князівства Литовського, яке складалося переважно з українських, білоруських, литовських та польських полків, ущент розгромило московське військо Василія ІІІ, практично не згадувалося. Як і про битву під Конотопом 1659-го під проводом гетьмана Івана Виговського, коли, як писав російський історик Соловйов, «цвіт московської кінноти, що здійснила щасливі походи 54-го і 55-го років, загинув протягом одного дня».

«Інформаційна війна привносить не меншу дестабілізацію в Україні, ніж збройна, — зазначив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у понеділок, на «круглому столі» «Історія на фронті інформаційної війни» з нагоди презентації сайту «ЛІКБЕЗ. Історичний фронт».

Спершу участь російських бойовиків у війні на теренах України пояснювали тим, що Росії необхідний транспортний коридор через Донбас до Криму. Потім — що їй потрібен тліючий конфлікт в Україні, аби не пускати її до ЄС. Мовляв, щоб росіяни не побачили, що на свободі жити краще.

Я не знаю, як Ви прийшли до влади і що сталося з Вашим попередником. Чи втік він iз країни, чи вбитий під час заколоту або сидить у в’язниці в очікуванні суду. Я не знаю, контролюєте Ви територію до Волги, Уралу або Тихого океану та чи йде у Росії громадянська війна.

Нещодавно підписано угоду про створення спільної українсько-польсько-литовської бригади, і ця подія на тлі неоголошеної українсько-російської війни набуває особливого значення. Вона є логічним продовженням бойових традицій, скріплених кров’ю синів наших трьох народів.

Окупація і анексія Російською Федерацією українського Криму викликали безлiч порівнянь iз подіями минулого, спонукали до пошуку історичних аналогій. Дії Володимира Путіна цілком справедливо порівнюють iз діями Адольфа Гітлера, а дії сучасної Росії — з діями нацистської Німеччини у 1930-х роках.

Затишне подвір’я зі старим добротно зведеним у дорадянські часи двоповерховим особняком на тихій вулиці Тарнавського в Івано-Франківську час від часу наповнюється дитячим галасом. Влітку, зазвичай організованими групами, сюди навідуються переважно вихованці прикарпатських відпочинкових таборів. Дорослих менше, проте їхні візити більш цілеспрямовані.

У знаменитому гуцульському селі Космач із-поміж місцевих дивовиж — приватний історико-краєзнавчий музей Любові Варцаб’юк. Скільки часу, енергії та особистих заощаджень вона витратила на створення експозицій, і сама достеменно не знає. «Я багато чим захоплювалася, та найбільше — квітами і краєзнавством.

В істориків та краєзнавців залишається все менше шансів підтвердити чи спростувати одну з найпікантніших тутешніх легенд про красуню Єфросинію, другу дружину власника замку, брацлавського воєводи Міхала Єжи Чарторийського. Справді ж бо, крихкі руїни колишньої твердині можуть розсипатися в будь-який момент.