Цей будинок частково планували здати у вересні — до професійного свята — Дня рятувальника. Двадцять п’ять ключів від квартир мали урочисто вручити працівникам роменського спеціального аварійно–рятувального загону МНС.
Та 23 липня сесія міської ради не прийняла рішення навіть про надання в оренду землі під будівництво. Це рішення виносили й на попередню сесію, і до цього кілька разів депутати не знаходили можливості дозволити споруджувати дім.
Тим часом двадцять роменських МНСників вирушили до Івано–Франківської області на ліквідацію наслідків екологічного лиха. Їх робота поняття «утриматися» не передбачає...

Тут цілком заборонено алкоголь. А пауза для перекуру лише одна на добу: з дванадцятої нуль–нуль до дванадцятої нуль–п’яти. Нещодавно любитель посмоктати цигарку втік на річку і викурив її «позапланово». У таборі «Відвага» це розглядали як НП. «Ну дуже суворо поставилися, — хитає головою Віктор Рог, громадський діяч, письменник, який приїхав проводити заняття у таборі. І посміхається. — Аж я відчув потребу у чомусь покаятися».
Якщо таку подію розглядають як надзвичайну, то можна уявити загальні вимоги до дисципліни. Інакше, вважають організатори, не можна. Бо тут виховується дух. Тут стають сильнішими і мудрішими. Тут будують себе такими, яких потребує Україна.

У внутрішньому дворику Лебединського художнього музею, під великою розлогою грушею відбулося закриття пленеру, присвяченого річниці народження українського «батька російського футуризму» Давида Бурлюка. Картини, створені за ці дні тринадцятьма художниками з Сум, Харкова, Києва, Шостки, Кіровограда, Курська, Ромнів, висіли на зовнішніх стінах музею чи просто стояли на землі. Утім поки ми проходили сюди через приміщення, побачили: в одній із кімнат теж розташовують нову експозицію. Це — подарунок музею від учасників пленеру, двадцять шість картин, що віддзеркалюють обличчя сучасної Лебединщини, передусім — пейзажі з батьківщини Давида Бурлюка. «Живу» експозицію склали майже сто картин.

Чоловік зайшов до свого будинку близько восьмої ранку. У руках тримав поліетиленові пакети. На сходах до нього підійшли троє невідомих, показали якесь посвідчення, забрали пакети і «відбули» у невідомому напрямку. Лише надвечір чоловік вирішив звернутися до міліції, де заявив, що у нього вкрали готівкою близько трьох мільйонів гривень.

Вісімнадцять місяців покарання призначив суд настоятелю храма Великомучеників Маковеїв у селі Руднєво Путивльського району. Отця Софронія визнано винним у розбещенні неповнолітніх. Оскаржувати рішення суду п’ятдесятитрьохрічний священик не побажав. «УМ» уже писала про цю історію взимку, коли священнику висунули звинувачення у розбещенні неповнолітніх та педофілії.

Розповіла колезі, який шар чорнозему має Михайлівська цілина. «Більш як два метри? — не повірили мені. — Такого не може бути! Ти щось наплутала».

Свого часу, побачивши зріз цього чорнозему, майже так вигукнув професор Техаського університету, агрохімік Дейл Шартер. Після мандрівок до тридцяти семи країн світу він здивувався українському степові: «Такої землі не може бути, таку землю не міг створити і сам Господь Бог!»

Наразі відзначають ювілейну дату цілини: 13 липня 1928 року постановою Сумського окружного виконкому її оголосили пам’ятником природи місцевого значення. Вісімдесят років. Власне, мить з огляду на те, скільки існує цей степ. Бо існує він вічність. Ніколи не був розораним, залишився від початку Землі таким, яким його створив Бог. Втім навколишня людська діяльність завдає срйозної шкоди цьому унікальному окрайчику Землі.

Ідею забезпечити кожен фельд­шерсько–акушерський пункт скутером висловив голова Сумської облдержадміністрації Микола Лаврик під час відвідин Шосткинського району. І відразу ж визначив кінцевий термін реалізації задуму — до кінця літа, повідомила прес–секретар Лаврика Юлія Гиря.

Дослідну установку з переробки «меланжу» — одного з компонентів ракетного палива — презентували в Сумах. Виконавці проекту створення обладнання — Київське державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» та Сумський державний науково–дослідний інститут мінеральних добрив та пігментів обіцяють, що з небезпечної сировини можна виготовляти добрива, які будуть не просто безпечними, а навіть корисними.

«Я досі не можу відійти від того, що трапилося, — говорить мешканка Конотопу Зоя Шалівська. — Вважаю, те, з чим я зіткнулася, — просто садизм».
А складалося все буденно. Побачила в місті оголошення молодіжної громадської організації «Відроджена цитадель» про захід із вшанування пам’яті Романа Шухевича — доповідь та перегляд фільму «Нескорений». Пані Зоя, активна учасниця «Просвіти», хоча й дивилася цей фільм по центральних телеканалах, та разом із чоловіком вирішила відвідати захід у будинку культури.

Неповнолітній мешканець села Велика Рибиця Краснопільського району сьогодні перебуває в реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні. У хлопця уражене обличчя — пошкоджені щелепи, зламані передпліччя обох рук, постраждали й внутрішні органи. Важко повірити, але сталося це в результаті такого буденного і звичного для українців процесу, як оббризкування картоплі від колорадського жука.