У Києві, у «Золотих воротах», прем’єра — вистава «Каліки». Режисер вистави Стас Жирков каже: «Про цю п’єсу автора Сергiя Гьоснера я дізнався у Німеччині — вона наробила там галасу на багатьох сценах та фестивалях.

Українській землі й Києву пощастило, що тут жив і працював легендарний авіаконструктор Олег Антонов. Саме з цим ім’ ям пов’язаний вступ України в клуб найвеличніших авіаційних держав світу.

Торік з’явилися два взаємо­пов’язані видання, що суттєво доповнюють «чорну книгу» російсько-радянських злочинів проти людяності: синтетичний огляд Ґульнари Бекірової «Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення.

Трагікомедія «Хепі-енд» — фільм неоднозначний і специфічний — найбільше за рахунок образу тринадцятирічної дівчинки, яка нетипово сприймає смерть та, власне, і саме життя.

Відтепер незрячі можуть «побачити» Тараса на дотик. Прикметно, що це вже третя зменшена копія історичних пам’яток, у 2016 році в місті встановили макет Ратуші, а з минулого листопада люди мають змогу доторкнутися до собору Святого Юра.

Громадянська панахида і церемонія прощання з українським філософом і громадським діячем Мирославом Поповичем відбулася в конференц-залі НАНУ в Києві вдень у вівторок. Після цього видатного мислителя поховали на Байковому цвинтарі.

Документальний фільм з анімаційними вставками «Міф. За що загинув Василь Сліпак?» режисерів Івана Яснія та Леоніда Кантера вийшов на широкі екрани.

Публіцистиці притаманний певний рівень абстракції, що часом балансує на межі банальщини — така природа жанру.

«Гарно було б у святкові дні долучитися до високого мистецтва», — так подумав я і купив два квитки в прославлений київський Театр ім. Лесі Українки. Краще б я цього не робив, адже вистава мене відверто розчарувала.

Філософ Тарас Лютий вражає масового читача другий рік поспіль. 2016-го його книжка «Ніцше. Самоперевершення» (К.: Темпора) стала лавреатом поміж вітчизняної гуманіаристики.